Глава 3. Мезіда.

Глава 3. Мезіда.

Геберт звично зайшов до великої зали у палаці Повелительки дня. Він зустрічався з нею постійно і допомагав вирішувати справи в державі. І зараз він прийшов, бо справа була невідкладна. Він попросив аудієнції. І йому тепер залишалося лиш почекати, поки Повелителька прийде до нього.

Під час очікування він міг знову роздивлятися шедеври мистецтва у палаці. Це були статуї, картини. Здебільшого там були пейзажі, море, іноді абстракція. Він любив природу, як і всі жителі цього світу. І постійно милувався нею, де б він не був. Це надавало йому наснаги і нових сил та ідей. Великі вікна замку пропускали багато світла удень. І зала була така світла і привітна. Золоті колони виблискували на сонці. А великі двері мали різьблені на золоті візерунки і коли сонячне світло потрапляло на них, то вони так сяяли, що їх самих не було видно. Тільки світло виблискувало. І від всього того здавалося, що зал світиться. Це заворожувало. Та здавалося, що той хто в ньому присутній стає відразу часткою одного світу, одного потоку і однієї енергії.

Ось відчинилися великі двері зали, і ввійшла королева. Повелителька Мезіда була вродливою жінкою зі світлим кольором обличчя. Але мала живий рум’янець. Її очі були глибокі, як море. Така ж глибока і безкрая в неї була душа. Її любили місцеві жителі, бо вона піклувалася про них. Вона була мудріша, розумніша і добріша за свого брата, від якого зараз місто мало оборонятися. Та вона навіть оборону вибудовувала так, щоб ніхто не загинув. І щоб якщо когось втратять, ці втрати були мінімальні. Вона мала завелику чуттєвість, відчувала чужий біль, настрій. Тому любила бути на самоті. Вона не любила натовп, тож з людьми від її імені спілкувався Геберт. Всі останні новини також приносив їй Геберт. Хоча вона могла при бажанні читати думки і почуття кожного, та робила це тільки за великої потреби чи якщо їй це було важливо. В життя чужих для неї людей вона не втручалася. Поважала особистий простір. Тож Геберт розповідав, що думають про неї люди, чого бажають. І зараз Геберт знову прийшов у справі. Бо ситуація в їхньому світі набувала загрозливих обертів.

 Мезіда зайшла до зали у розкішному вбранні. На ній була ніжно-легка сукня з тонких золотих ниток. Вона випромінювало сяйво. А на шиї виблискував золотий медальйон у вигляді сонця, у якому був проміжок у формі зірки. Вона перша звернулася до Геберта.

─ Привіт, Геберте. Дуже рада тебе бачити. Які новини?

─ Добрий день, Повелителько дня і ночі, наша велика та милостива Мезідо! Сьогодні вночі знову було вторгнення. Троє юнаків вирішили ослухатися наказу і вийшли вночі. Двоє так і не повернулися. Зникли. А один став Нимхом. Коли повернувся додому, то рідні зібрали його речі і вигнали жити у землю Німхів.

─ Знову чоловіки не хочуть слухати жінку, думають, що вона каже нерозумне. Мені жаль таке чути. Якщо чоловіки будуть себе так поводити надалі, то ми можемо зазнати великих втрат не тільки в нашому світі, а й у суміжних. Геберте, хто з цих юнаків хоч використовував якийсь захист від Гоків?

─ Наскільки я знаю, ні. Вони взяли лише мечі.

─ Наївні. Користь від мечів проти Гоків – ніяка. Це все одно, що палицею гатити бур’яни. Або краще сказати, палкою намагатися розрізати воду.

─ Так, але молоді хлопці не хочуть нікого слухати. Ми для них старі й дурні.

─ Але я маю захищати свій народ. Хоча й противник мій власний брат.

─ Так. Це все ускладнює. Якби він був простим смертним і не вашим братом, то було б легше напустити на нього вогняну бурю, наприклад. Але я розумію, що ви не хочете кривдити свого брата. Навіть після всього, що він зробив.

─ Так. І я картаю себе за це. Я маю сили чотирьох стихій, розумію тварин, мені підвласна будь-яка магія і дня, і ночі. І можу телепортуватися, коли захочу і куди захочу. Але в мене немає бажання кривдити когось і завдавати зла.

─ Тому й маєте таку велику силу. Ви добра. Ви зберігаєте баланс. Ви мудра. Я розумію, як вам важко. Але ви контролюєте ситуацію. Бо попри все, ваш брат поки живий і він не зробив якихось непоправних речей.

─ Поки не зробив. Бо він не може себе контролювати. Не вміє використовувати свої сили. І зараз зайнявся зовсім не тим. Він пішов на темну сторону. З одного боку, це добре. Бо він втратив свої основні сили. Й нових, даних йому, не може опанувати. З іншого боку, він розвиває такі сили і творить такі речі, що можуть порушити баланс світів.

─ Так. Він використовує свої сили не на добро. Бо він заздрить вам. Тому й хоче вас знищити. Та до вас він не може дістатися. Ви потужніша за нього. Він це знає. Тож і намагається руйнувати суспільство. Він грає з душами. З живими і мертвими. Підсилює страхи і обертає їх проти людини. Плутає в головах думки і поняття своєї ідентичності, настроює чоловіків проти жінок. Та в мене виникла думка, що можна зробити, щоб його зупинити.

─ Яка думка? Чим можна зарадити в цій ситуації? Сподіваюся, ти не будеш пропонувати його вбити?

─ Ні. Як ви могли подумати. Це нам не потрібно. Зло несе зло. Справа в іншому. Я тут інколи мандрую в інші світи і зрозумів, що й там почалося таке. То мені спало на думку ось, що. Якщо наш світ своїми подіями міг вплинути негативно на ближчі світи, то якщо представник іншого світу з такими ж негативними переконаннями, як і ваш брат зможе змінитися, то це може вплинути і на зміни в нашому світі.

─ Думка непогана. Але як це зробити? Ми маємо тільки чекати, що людина сама прийде до прозріння?