Глава 3. Мезіда.

Глава 3. Мезіда.

Геберт звично зайшов до великої зали у палаці Повелительки дня. Він зустрічається з нею постійно й допомагав вирішувати державні справи. І зараз він прийшов, бо справа була невідкладна. Він попросив аудієнції. І йому тепер залишалося лиш почекати, поки Повелителька прийде до нього.

Під час очікування він міг знову роздивлятися шедеври мистецтва у палаці. Це були статуї, картини. Здебільшого там були пейзажі, море, іноді абстракція. Він любив природу, як і всі жителі цього світу. І постійно милувався нею де б він не перебував. Це надавало йому наснаги і нових сил та ідей. Великі вікна замку пропускали багато світла удень. І зала була така світла й привітна. Золоті колони виблискували на сонці. А великі двері мали різьблені у золоті візерунки і коли сонячне світло попадало на них, то вони так сяяли, що їх самих не було видно ─ лише світло. І від цього здавалося, що зала світиться. Це заворожувало. Та здавалося, що той, хто перебуває в ній, стає часткою одного світу, одного потоку і однієї енергії.

Ось відчинилися великі двері зали і ввійшла королева. Повелителька Мезіда ─ вродлива жінка із світлим відтінком обличчя та живим рум'янецем. Її очі були глибокі, як море. Така ж глибока і безкрая в неї була Душа. ЇЇ любили місцеві жителі, бо вона піклувалася про них. Вона була мудріша, розумніша і добріша за свого брата, від якого зараз місто мало оборонятися. Та вона навіть оборону будувала так, щоб ніхто не загинув, а якщо й були втрати ─ то були мінімальні. Вона мала завелику чуттєвість, відчувала чужий біль, настрій. Тому любила бути на самоті. Вона не любила натовп, тож з людьми від її імені спілкувався Геберт. Усі останні новини також приносив їй Геберт. Хоча вона могла при бажанні читати думки і почуття кожного, та робила це тільки за великої потреби чи якщо їй це було важливо. В життя чужих для неї людей вона не втручалася. Поважала особистий простір. Тож Геберт розповідав, що думають про неї люди, чого бажають. І зараз Геберт знову прийшов по справі. Бо ситуація в їхньому світі набувала загрозливих обертів.

 Мезіда зайшла до зали у розкішному вбранні. На ній було ніжно легке плаття з тонких золотих ниток. Воно випромінювало сяйво. А на шиї виблискував золотий медальйон у вигляді сонця, у якому був проміжок у формі зірки. Вона перша звернулася до Геберта.

─ Привіт, Геберт. Дуже рада тебе бачити. Які новини?

─ Добрий день Повелителько дня і ночі, наша велика та милостива Мезіда! Сьогодні вночі знову було вторгнення. Троє юнаків вирішили ослухатися наказу і вийшли вночі. Двоє так і не повернулися. Зникли. А один став Нимхом. Коли повернувся до дому, то рідні зібрали його речі і вигнали жити до землі Нимхів.

─ Знову чоловіки не хочуть слухати жінку, думають що вона каже не розумне. Мені жаль таке чути. Якщо чоловіки будуть себе так поводити надалі, то ми можемо зазнати великих втрат не тільки в нашому світі, а у суміжних. Геберт, хто з цих юнаків хоч використовував якийсь захист від Гоків?

─ Наскільки я знаю, ні. Вони взяли лише мечі.

─ Наївні. Користь від мечів проти Гоків – ніяка. Це все одно, що палкою гатити бур’яни. Або краще сказати - палкою намагатися розрізати воду.

─ Так, але молоді хлопці не хочуть нікого слухати. Ми для них старі й дурні.

─ Але я маю захищати свій народ. Хоча й противник мій власний брат.

─ Так. Це все ускладнює. Якби він був простим смертним і не вашим братом, то було б легше напустити на нього вогняну бурю, наприклад. Але я розумію, що ви не хочете кривдити свого брата. Навіть після всього, що він зробив.

─ Так. І я картаю себе за це. Я маю сили чотирьох стихій, розумію тварин, мені підвласна будь-яка магія ─ і дня, і ночі. І можу телепортуватися коли захочу і куди захочу. Але у мене немає бажання кривдити когось і завдавати зла.

─ Тому й маєте таку велику силу. Ви добра. Ви зберігаєте баланс. Ви мудра. Я розумію як вам важко. Але ви контролюєте ситуацію. Попри все, ваш брат поки живий і він не зробив якихось непоправних речей.

─ Поки не зробив. Бо він не може себе контролювати. Не вміє використовувати свої сили. І зараз зайнявся зовсім не тим. Він пішов на темну сторону. З одного боку це добре. Бо він втратив свої основні сили. Й нових, даними йому, не може опанувати. З іншого боку, він розвиває такі сили і творить такі речі, що можуть порушити баланс світів.

─ Так. Він використовує свої сили не на добро. Бо він заздрить вам. Тому й хоче вас знищити. Та до вас він не може дібратися. Ви потужніша за нього. Він це знає. Тож і намагається руйнувати суспільство. Він грає з душами. З живими і мертвими. Підсилює страхи і обертає їх проти людини. Плутає в головах думки і поняття своєї ідентичності, настроює чоловіків проти жінок. Та в мене виникла думка, що можна зробити, щоб його зупинити.

─ Яка думка? Чим можна зарадити в цій ситуації? Сподіваюся ти не будеш пропонувати його вбити?

─ Ні. Як ви могли подумати. Це нам не потрібно. Зло несе зло. Справа в іншому. Я тут інколи мандрую у інші світи і зрозумів, що й там почалося таке. То мені прийшла ось яка думка.  Якщо наш світ своїми подіями міг вплинути негативно на ближчі світи, то якщо представник іншого світу з такими ж негативними переконаннями як і ваш брат зможе змінитися, то це може вплинути і на зміни в нашому світі.

─ Думка не погана. Але як це зробити? Ми маємо тільки чекати, що людина сама прийде до прозріння?