Королева вампірів

Літній вечір огортав сад м’яким серпанком сутінків. Повітря було напоєне запахом жасмину, троянд і ще якихось гіркуватих трав, що росли між алеями. Небо, ще не зовсім темне, віддзеркалювало у вікнах будинку останні відблиски сонця, а навколо вже плавали світлячки, ніби розкидані уламки зірок.    

Равена йшла повільно, гордо випрямившись, тендітна постава дихала спокоєм і впевненістю. Зелене вбрання, що повторювало відтінок її очей, плавно спадало складками, і в цю мить вампірка була схожа на тінь самої природи – спокійну, величну, незбагненну. Чорне, мов ніч, волосся тяглося за нею, ковзаючи травою, сплітаючись із сутінками, немов жива ріка.  

Раель ішов поруч, так само неквапливо. Чорний плащ тріпотів на легкому вітрі, підкреслюючи його незмінну темряву серед цього теплого, квітучого вечора. Довге волосся спадало на плечі, розліталося навколо обличчя, ніби вітер хотів стерти грані між ним і ніччю. Він тримав Равену під руку, і це був не просто жест супроводу – це була рівноцінність, спокійна довіра між двома істотами, такими різними і водночас схожими.    

— Ти майже виросла, — тихо промовив Раель, ледь нахилившись до дівчини. Його голос, завжди спокійний і трохи насмішкуватий, цього разу звучав інакше – задумливо.  

— Я давно виросла, Раелю, — її голос був рівним, але у глибині його звучала тінь усмішки.  

— Ти так вважаєш? – вампір на мить зупинився, глянув їй в очі. — І що далі? Куди поведе тебе твоя дорога?  

Равена зупинилася разом із ним, трохи нахилила голову, і її волосся знову заструменіло вниз, мов нічна завіса.  

— А хіба ти не знаєш? Хіба ти не стежиш за мною, коли думаєш, що я не помічаю?    

Раель трохи усміхнувся. Так, він стежив. Бачив, як ця дівчина з кожним роком ставала все більше схожою на королеву, навіть якщо сама ще цього не усвідомлювала.  

— Я бачу. Але хочу почути це від тебе.  

Равена подивилася вперед – на сад, на темніючі дерева, що ставали схожими на тіні.  

— Я йду туди, де буде моє місце, — мелодійний голос став твердішим, і в цьому було щось від самої сутності її роду.    

Раель кивнув. Вампір знав: Равена вже стояла на порозі свого майбутнього. І хоч міг би багато що сказати, міг би застерегти, підказати, він вирішив мовчати.    

Зрештою, Равена і сама знала все, що їй потрібно.

Раель і Равена продовжували йти повільно, мов у спогляданні, поки дівчина раптово не зупинилася. Її зелена сукня легко розгойдувалася разом із подихом вітру. Глибокі очі сповнились рішучості, коли вона поклала свою холодну, але живу руку супутнику на груди, відчуваючи повільне биття серця вампіра.  

— Я хочу стати твоєю дружиною, Раелю.  

Вампір завмер. Його обличчя залишалося нерухомим, проте всередині все обірвалося. Він навіть не мріяв про це! Равена — дочка Гарета та Ліори, перлина, дитя пророцтва, горда і велична. Вона пропонує йому своє серце?  

Раель повільно зітхнув, обережно відвівши ніжну руку від себе, немов боявся, що цей момент може бути лише ілюзією.  

— Але в мене будуть умови, Раелю, — дівочий голос був твердим, сповненим непохитної волі. — Разом зі мною в замок прийдуть мої люди, мої послідовники. Я не підкорюся твоїм правилам і не буду нав’язувати свої. Я пропоную створити щось нове. Спільне. Наше.

Вампір уважно вдивлявся в Равену, шукаючи хоча б натяк на сумнів у її словах. Дівчина була прекрасна в своїй рішучості, мов королева, яка вже прийняла своє рішення.  

— Ти впевнена, Равено? — голос пролунав шепотом. — Ти ж маєш право обрати будь-кого…  

Равена гордо випросталася, її довге чорне волосся виблискувало під останніми променями сонця. Очі сяяли незламною силою.  

— Якщо не ти, то ніхто інший, Раелю!  

Ці слова вразили Раеля сильніше, ніж будь-яка зброя. Равена не просила, не благала — дівчина вибирала. І він став її вибором.  

Раель опустився на одне коліно перед Равеною, схиляючи голову. Його пальці торкнулися тонких, довгих пальців дівчини, і він благоговійно поцілував їх. 

— Я вважаю за честь стати твоїм чоловіком, моя принцесо…  

Вітер пронісся садом, піднявши в повітря пелюстки троянд. Між ними запанувала тиша наповнена сенсами. Це був момент народження нового союзу, нового шляху, який ці двоє пройдуть разом.