Нічні вбивці

Повітря було нерухоме, лише зрідка чути, як потріскує в каміні останнє тліюче поліно. За вікном пансіону місяць освітлював засніжене подвір’я, кидаючи довгі тіні на підлогу. Більшість учениць уже давно спали, дихаючи рівно та спокійно.  

На одному з ліжок лежали Мері та Соланж.  

Мері довго мовчала, крутилася, щось обдумувала, перш ніж нарешті прошепотіла:  

— Чому ти ніколи не розповідаєш, як загинули твої батьки?  

Соланж завмерла. Її пальці міцніше стиснули край ковдри. Дівчина не знала, що сказати.  

Правду?  Ні.  

— Просто… це не важливо.  

— Як це не важливо? — Мері підвелася на лікті, уважно вдивляючись у тінь обличчя подруги. — Я розумію, що це важко…  

Вона зітхнула й, перш ніж Соланж встигла заперечити, тихо додала:  

— Моїх батьків вбив вампір. Я досі бачу це в снах.  

Соланж відчула, як шлунок стискається.  

Вампір. Вбив...  

Дівчина не відповіла, лише напружено вдивлялася у стелю. Її думки плуталися.  

Мері не чекала реакції. Вона лягла назад, зітхнула і через хвилину її дихання вирівнялося. Подруга заснула, обійнявши Соланж за плече.  

А Соланж не могла заплющити очей.  

Вампір… вбив…  

Її мати — Ліора. Турботлива, мудра, ласкава.  

Її батько — Гарет. Суворий, але справедливий і сильний.  

Її сестра Равена — розважлива й тепла у своїй стриманості.  

Ремі — іронічний, але відданий.  

Раель — небезпечний, але .... турботливий  

Лукас, Еліс, мешканці комуни…  

Вони — вбивці?..  

Серце Соланж пришвидшило хід. Дівчинка ледь не розсміялася від абсурдності цієї думки. Але…  

Раель казав, що її мати вбила Еріхана.  

Равена кричала тієї ночі, коли в Соланж почалася менструація…  

Дівчинка заплющила очі й намагалася заспокоїти дихання. Вона геть заплуталась…