Ужаси ночі. Частина ІІІ. Мєсть і закон.

Рація підскочила на подушці і за хвилину прогула в моєму
вусі Бабенчихиним басом:
-Агент Радха вахту здал!
-Агент Бєлка вахту прінял!- відповідаю, дістаючи "Пепі" і
фонаріка.
-Агент Бамбук вахту прінял!-- через годину озвався Колька
Лисенко.
..Очі мої відкрило пряме попадання огризком яблука в
лобешник.То агент Бамбук примінив срєдство бєзшумної
побудки (шо лежало,приготовлене з вечора у спецтазіку ).
Тихенько вислизаю з двору, дістаю з халабуди кашмарне
прівідєніє і біжу до кущів під Васькіним вікном.Отряд
возмєздія в трусах-майках, піжамах і ночнушках
оперативно підтягується туди ж.
Богомольна Катерина вирішила,шо сьогодні звьоздний час
вилить помиї бабі Ользі під хвіртку. Побачивши нас, вона
непомітно присіла за сірєнню коло завєтного забора,
вчепившись в переповнене відро.
Ми зкучкувалися, вдихнули- видихнули,Колька Лисенко
обережно,но настойчіво постукав у Васькіне вікно,
всередині веранди пішло двіженіє, під вміру тихе
устрашающє завиваніє прівідєніє злетіло...Білая фігура із
страшною мармизою витанцьовувала у вікні на фоні
повного місяця, завиванія трохи підсилились, а від
Бабенчихиного "Как тєбє спітся, прєдатєль?" мурашки
побігли навітьу нас. Катерина за сірєнню беззвучно
творила молитви. Мордатий баби Ольгин Барсік ігнорував
проісїодяще і демонстративно дрих під Васькіною верандою.
Раптом під дзвін розбитого скла з вікна вискакує
незнакомий дядя, приземляється на хвіст Барсіка і з криком
"С@ ка! Б @дь! бєлка прийшла!!!" біжить геть. Туди ж
приземляється наш прєдатель і з клятвенним "П ц!!!! Зав
язую окончатєльно!!" біжить слідом за корєшом. Іх обганяє
істошно нявкаюча пушиста ракета, офігєвша від болю і
людської наглості. Любопицтво заставляє Катерину
повністю висунуться із сірєні. Баба Ольга вискакує на
воплі свого улюбленця, в поле її зору попадає сусідка з
помиями і ми з прівідєнієм.Вона хватає за держак швабри
і з бойовим кличем " Ах ти ж трах-тібідох!!!" кидається на
Катерину. Та тікає, на всі боки розляпуючи содєржимоє
відра, наш лєтящий ужас в баби Ольчиних руках
устрємляється за нею. Ми незрозуміло чого побігли слідом.
В переулку почали світиться вікна і стукать хвіртки...
...Участковий Кохнадзе затримався на службі і хотів
скоротити дорогу додому. Якраз перед поворотом йому в
ноги врізався орущій кусок мєха з палаючими очима ,а
мимо пронеслась пара матєрящіхся тьомних лічностєй.
Потім фігура в білому з хрестом на шиї хлюпнула щедру
порцію смердючої субстанції на форменні штани
представника закону.Хоробрий міліціонєр прекрив дорогу
наступній білій фігурі з кривавою пащею, рєющей на
нічному вітрі.Простинь накрила участкового. Баба Ольга в
шовковому халаті з драконом на спині різко зупинилась
путьом тарана. Поли халата розкрилися, явивши світу
жовту застірану футболку і утєпльонні панталони в цвєт.
З-за угла показався наш отряд і натовп заспаних батьків.
--Все в десять--в мой кабінет!- приказав участковий,
згортаючи прівідєніє.І, гидливо струшуючи
штанинами,пішов додому звичною дорогою.
В призначений час в переповному приміщенні опорного
пункту началось бурне обсуждєніє нічного ЧП.Тількипотєрпєвші( алкаш- Васька і його друг дядя Сірьожа)
сиділи мовчки і сопіли,видихаючи пари "домашнього
продукта".
Ми було хотіли заікнуться, шо ні при чом, просто на шум
вибігли, та нєопровєржима уліка на столі Кохнадзе гнусно
либилась червоним ротом і підморгувала розмазаним
оком.
Спочатку ми мовчали, але коли участковий почав
вкручувать про дєцку комнату міліції і шо ісправітєльна
колонія в ожиданії нас уже обридалась, вирішили
протестувати.
-Оскорбуха прямо в ухо!--неочікувано сміливо заявив
Серьога Студєбеккер --.Страшне преступлєніє-- доносчика
напугать!
-- Наче це ми на весь куток серед ночі матюкалися...
---І панталонами свєркали...
--І форму Вашу помиями спортили...
--І Тому поганими словами обзивали - підключається
малий Ігорь, який тоді вперше в житті відповідав за скоєне
нарівні з усіма.
- Як обзивали?-живо цікавиться мій папа.
--С ка!Б дь! Бєлка прийшла!-- звонкій голосок смуглого
ангелочка точно відтворив текст та інтонацію.
Хвилини загального опупєнія нам вистачило, щоб
блискавично здиміти в сєкрєтний штаб.
.
В ісправітєльну колонію ніхто не хотів, то ж ми деякий час
сиділи в халабуді тихо,як миші під віником. Те,що Ігорь
ненароком”спалив”мій шпигунський позивний, ніяких
наслідків не мало