Того літа садік облюбували развісьолиє компанії. І коли
дітки почали ліпить по пісочницях
йожиків( пасочки,обтикані сігарєтними «бичками») і
гратися по доміках порожніми (або не зовсім) пляшками зпід пива, адміністрація найняла нічного сторожа.
Пенсіонер дядя Саша в минулому був хормейстером в
Центральному Будинку культури і погодився на ту
посаду,бо в строймашовський садік ходили його три
малолітніх онуки. І, коли ми відвойовували бєсєдку, він
якраз перший раз вийшов на роботу.
Вечором наступного дня ми пішли повертати картуз на
його законне місце( лисину дяді Саші). Познайомились,
подружились і домовились,шо новий сторож завжди лишає
задню хвіртку відчиненою до 23.00, за це Дік буде з ним
вночі патрулювати периметр. Але, якщо Дядя Саша
розкриє батькам таємницю бєсєдкі,ми скажем участковомуКохнадзе, шо сторож наш соучаснік. Картуз кивнув,
договір набув законної сили.
В послєдствії развісьолиє компанії боялися Діка
більше.чим ружжя