
Байка
Сиділа Муха на антені
Та роздивлялася навколо.
Антена ж – високо, хто в темі...
Аж ось… летить!!! Таке ніколи
Досвідчена не знала Муха…
Ге-лі-коп-тер!!! Страшний початок!
Тож здивувалась Цокотуха
Та почала йому кричати:
«Ну що, дзижчиш?! Такий великий?
Яка ж комаха вайлувата!
Ще й маєш товстелезну пику.
Гучний?! Мені на те плювати!
Незграбний! Ой, що за манери?!
Роз’ївся як! Помилуй, Боже!
Такі сповільнені маневри.
А догори ногами можеш?
Кажу ж, лети сюди, тюхтію!
Посидь ось тут, є поряд місце.
Гучне безглузде торохтіння –
То метушня без сенсу й змісту.
Сідай, брателло, не ображу,
Бо я ж тебе вже запросила.
Нехай-но хтось мені підкаже –
Ти ж родич? Хоч і некрасивий.
По звуку чую – наш, комаха.
Але ж навіщо стільки шуму?
Чи ти мажор? Чи ти невдаха?
Ти чуєш? Га? Куди посунув?»
. . . . . . . . . . .
Розгойдував антену вітер.
Гелікоптер летів щодуху,
Малу комаху не помітив.
Це дуже здивувало Муху!