Байки та жарти
Мураха на риболовлі
Байка
Ось мій приятель Мураха.
Кажуть, нібито невдаха.
То неправда цілковита. Розповім вам до ладу.
Хоч на зріст він невеличкий,
в риболовлі має звички.
Сталося ж таке – на щастя чи то, може, й на біду…
Йшов Мураха на ставочок.
Вудку взяв, гачки, садочок,
Стільчик розкладний, наживку, не забувши про підсак.
В риболовлі знав секрети.
Сів ловить під очеретом.
Роздивлявся на природу. Боже, що ж то за краса!
Ось, займається світанок.
Все чудово. Тихий ранок.
Наче трон біля водички комфортабельний стілець.
Риболовля вийшла вдало.
Куштував потроху сало.
Сьорбнув напій горілчаний. Розімлів насамкінець.
Настрій гарний, так буває.
Наш рибалка вже співає…
Ну, мугикає тихенько… Аж спіймався раптом Кит!!!
Величезний!!! Як годиться…
Отакий!!! Неначе сниться!
Як почистити ту рибу?... Скільки ж буде тут луски?!
Крикнув: «Не поталанило!
Риба зовсім знахабніла!
Нащо ж він такий великий? Небезпека хай мине.
Думав, що зловився короп.
Відсапаюся нескоро.
Я ж боюся, ця рибина може з’їсти і мене».
Переляканий добряче,
бо такого ще не бачив,
Наш рибалка розгубився та сховався у кущах.
Може, то воно й негарно –
стільки часу втратив марно.
Добре, хоч не дуже скиглив та не вголос верещав.
Як послабшали судоми,
наш Мураха втік додому.
На ставку ловить не хоче – тут, бач, риба не така.
Хоче, бач, до океану.
Відмовляти вже не стану.
Океан – то є водойма, краща нашого ставка.
