Байки та жарти
Літери на стелі
Лежачи на спині на канапі.
Пишу вірші. Не зАвжди швидко й вдало.
Є труднощі, вони для мЕне звичні.
Я ж хочу, щоби Музонька гойдала
МенЕ у римах, хвилях поетичних.
Чекати Музу краще на канапі.
Канапа – то є місце особливе –
Координати є на творчій мапі,
Хоча вони завждИ такі мінливі.
Та Муза забарилась, зволікає –
Нема наснаги та нема натхнення.
Дивлюсь на стелю, відповідь чекаю
Та все шукаю настрої пісенні.
Я аркуш білий не спішу бруднити,
Молюсь на нього тихо та цнотливо.
Але ж не варто скиглити та нити,
Хоч там надворі й ураган чи злива.
Аж ось! Ідея «зверху прилетіла»!
Не бачив дотепер такої штуки!
Здригається моя душа і тіло.
Вдивляюся в шпаринки штукатурки...
На стелі літери!... Рядки… То ж диво!
Я бачу їх… читаю – непогано!
Тож не зникайте, літери! Куди ви?
Неначе грає хтось на скрипці гами.
З’явився вірш – перепишу у зошит,
На сайт додам, у соцмережі.
Приємні відчуття, такі хороші,
Бо щастя поетичне є безмежним!
