Байки та жарти
Мистецтво зігріває…
Іду в музей, в повітрі листопад.
Все іній покриває на алеях.
З віршем збираюсь власним виступать –
Вітатиму колегу з ювілеєм!
Дивуюся на виставках щораз –
На дворі дощ та й вітерець собачий…
Дивлюся на картини – все гаразд!
На них жінки. Їх декілька, я бачу.
Тим жіночкам не холодно? О’кей!
Одіті легко, наче Мавки в лісі.
Не замерзають… Що ж воно таке?
А то мистецтво зігріває, звісно.
Дівчата симпатичні. Так, то є!
Я придивився – та вони ж роздіті…
І тепло восени мені стає,
Бо всі ж красиві наче Афродіти!
Буває раптом восени весна…
Художнику хіба ж багато треба?
Потроху фарби, пензлів, полотна –
І ось
вже крила
підіймають
в небо.
