Мишача боротьба

Некласична байка без моралі наприкінці

Слухай, куме, що ти робиш з клятими мишами?

Як ти вдома цю хворобу з гризуном рішаєш?

Десь по хаті біга миша... чи одна, чи зграя.

Чую шурхіт серед тиші. Наче серце крає.

Треба щось мені придумать, бо гризе ж підлогу.

Ось прийшов до тебе, куме, кликать на підмогу...

Я второпати не можу, як її спіймати?

Всіх поставить на сторожі? Розігнать по хаті?

По кімнатах всіх закрили, кожного окремо.

А старим заборонили швендяти даремно.

Спілкування – телефоном, Вайбером чи Скайпом!

І нікуди не ходити – відпочиньте з кайфом!

Про роботу не благайте! Зоставайтесь вдома!

На дивані залягайте тихо і свідомо.

Вкарантинив всю родину – маски хірургічні,

перекличка щогодини, дані статистичні...

Тільки ж мишку не спіймали... Чи не так ловили?

Може, розуму замало чи немає сили?

Я тобі скажу, диваче, – кум відповідає. –

Ти ж мужик! Чого ж ти плачеш, скиглиш і ридаєш?

В мене теж така халепа трапилась зненацька.

Я зібрав до купи клепки та й узявсь до праці.

На кота не сподівався – зовсім лінькуватий!

В мене миші через нього стрибали по хаті!

Я свого кота не лаю – гладжу дармоїда.

Хоч там як, він не спіймає гризуна-ковіда.

Якщо балувана киця, хто ж у тому винний?

Сам лови та, як годиться, стережи невпинно.

Інший спосіб я придумав – із шматочком сиру!

Бо коти ліниві, куме, не спасуть квартиру.

В цих умовах треба діять швидко і одразу:

Мишоловку я поставив... і спіймав заразу!