Празники і святкування

Ну що ж, привітики! Мене звуть, нехай буде Таня, мені 20, і я молода і нежоната, чим дуже навіть задоволена. Як себе опишу? Все залежить від періоду циклу, жінки мене зрозуміють, пів місяця я богиня Афродіта, прекрасна і осяйна, а іншу половину, стараюся не дивитися в дзеркало. Бо там або прищів як небі зірочок, або обпухла як після хорошого вечора проведеного з найкращими подругами, або я докопаюся до чогось іншого. А я докопаюся, навіть якщо нема до чого. Є проблема- перебільшимо, нема- придумаємо. Тут жінки мене знов зрозуміють.

А взагальному, я повністю собою задоволена. 

І от, кожного разу як згадую цікаві історії, в голову лізе свята і їх святкування. Кожне свято має свою передісторію. Канони і неписані правила підготовки до них.

Почнемо з цікавого свята "празник у селі". День народження церкви, як то кажуть. Кожного разу на такі празники зберається вся родина, зранечка самого приїжджають як порядні люди до церкви, бо то празник, і то встидно не показати нову суконку, яку купила спеціально для такого випадку. До речі, замахана господиня, яка тиждень до того починає прибирати хату, обов'язково перемиває сервант зі старими хрустальними бокалами і салатницями, які не будуть ставити на стіл, бо воно чекає особливого випадку. Якого? Ще досі ніхто не знає, бо мені здається навіть якщо б приїхала королівська сім'я, то був би недостатньо особливий випадок. Далі на порядку денному миття вікон, велике прання тюлів, штор і білої святкової скатертини з квітковими ажурами. Господиня їздить три рази на базар, бо за один раз маршутками то не довезеш, варить холодець, ну а далі готує всьо "чисто-символічно". У чисто символічне меню входить: декілька видів салатів, м'ясна тарілка (обов'язково домашнього копчення), оселедець, риба жарена, риба фарширована, тарілка із домашніми соліннями, на перше курячий бульйон з бандериками, на друге молода картопля(літній варіант) або пюре (зимовий варіант) із відбивною і тушеною капустою, голубці. На солодке вафлі й декілька пляцків. Золоте тріо: п'яна вишня, вишиванка і спартак. Так от, замахана господиня в день празника вже зовсім не хоче йти до церки, але її тримає велика мотивація- одягти те класне плаття, яке купила на заникані від чоловіка гроші (тут думаю багато жінок впізнають себе, адже в багатьох є одяг, ціну якого чоловік не знає, ціна або накручена, або менша від справжньої, все залежить від ситуації з бюджетом). Зранечка жінка встає щоб все просервірувати, нарізати й підготувати. 

Чоловіки, у більшості випадків, мають три обов'язки: покосити подвір'я, погромадити і позамітати і найважливіша місія це зранку під нагадування і крики жінки принести і розкласти стіл з лавками. Якщо чоловік супер господар, то може вигнати домашню самогонку.

І от, після сварок, скандалів, істерик, обрАз і загального сімейного невдоволення сім'я йде до церкви і попадає, якщо повезе, то на Євангіліє,якщо не повезе, то на проповідь.

Поглядом шукають гостей, щоб стати разом. І тут починається хитрість і маніпуляції зі сторони дітей. Бо при багатьох церквах в день празника біля церкви проводиться ярмарок, на якому можна купити півників, коралі із кольорового тіста, йо-йо, пітарди, іграшку "веселку" і ще багато іншої херні, яка до кінця дня буде у розібраному стані. Тут я сама зустрілася із стальним правилом. Не залежить який рік, який курс долара, інфляції, економічні кризи. Сума яка виділялася мені на ярмарок в дитинстві від моїх шести до тринадцяти років становила сто гривень. Такщо крутилася як могла.

Після церкви починається найцікавіше. Майже всі гості на місці. І тут відбувається поділ території як за періоду великих осман: чоловіки на дворі курять і стартуються пивом, а жінки стоять колом біля господині і тисячу раз питають чим допомогти, на що господиння відповідає :" Та ви якісь смішні, я зараз отово швиденько і сідаємо".

Все, стіл готовий всі порозсідалися. При чому в кожній хаті, кожний гість має своє місце за яке сідає з разу в раз, а деякі вже навіть табуретки й крісла за собою закріпили.

Господиня завжди сідає збоку, щоб було легше бігати на кухню, а господар в більшості випадків стоїть за столом бо на розливі, а розливає він часто і файними кілішками. Пари у який у сім'ї водійські права мають двоє, грають чувачі, і в будь-якому випадку пити буде чоловік.

І тут починається. Кожна поважаюча себе жінка обов'язково повинна попробувати холодець, фаршировану рибу і новий салат, спитатися хоча б один рецепт і похвалити господиню за її кулінарні таланти. А кожна порядна господиня має сказати :"Та то отаке на швидку руку", або ж: "Та я навіть не знаю яке воно вийшло, бігме Боже перший раз робила, шось отово знайшла і думаю попробую зробити". (Ці фрази прошу записати і знати як Отче наш, бо то традиція і канон).

Яку ж роль відігрувала я? Натирання стаканів до ідеального блиску і мозолів на руках- раз, нарізання всіх салаті " так шоб дрібнонько і гарно"- два, видимість прибирання- три. Чому видимість? Бо того шо як би ти не вилизала хату, прийде мама з тряпкою і почне переробляти зі словами: "Вчися поки жива, бо от вийдеш заміж, свекруха скаже шо ніц доцю не навчила, мені того позору не треба". Тому сверкухи я ще не маю, але трохи її недолюблюю.

Далі ти сидиш за столом така чемна і порядна і робиш маленькі ковточки вина і не палишся шо хочеться не маленькі, і зовсім не вина. Обов'язково хтось за столом зробить зауваження що то ще заскоро алкоголь розпивати, на що у батьків заучена фраза:" Ліпше тут з нами ніж десь за гаражами", а я сиджу і не палюся, що як тільки стемніє за ті гаражі і збираюся йти.

Тут починаються великі дискусії про виховання. Саме на цьому етапі можна дізнатися багато компромату на кожного родичів. Після безобідних тем починаються політичні дебати, які закінчуються народною піснею, яку почав хтось, кому тема політики непогато так в печінки залізла.

Починає темніти, молодняк збирається на танці з живою музикою, а старші родичі починають ділитися на тих хто їде додому, і тих кого ведуть на ті ж танці.