Глава 1

Луна

Зал переповнений. Квитки закінчилися ще у перший день їх продажу. Я стою за кулісами на самоті.  Я не просто фанатка, о ні, я, трясця, інше. Музика лине залою, проникає в кожну клітинку тіла змушуючи тріпотіти щось таке, в глибинах душі, про що забуваєш у буденності. Колін Вейн вміє пробирати до кісток власними піснями й вивертати назовні нутро. 

Вивчаю співака, сцена пасує Вейну. На ній він народжений. Для неї створений. Вона — його наречена, його кохання, його доля і сутність. Я  ж лише фейк. Кохання, яке намалювали в очах інших. Дівчина, яку створили для вдоволення амбіцій фанатів.  

Світло звідусіль підкреслює тіло хлопця: могутнє, красиве, підтягнуте та спортивне. Йому заздрять мільйони чоловіків, його жадають мільйони жінок, а він все одно лишається невловною ціллю для кожного з них попри все. Щоправда, не для мене, я змушена стояти зараз за кулісами та споглядати його звабливе тіло, котре віддається кожній ноті, мов коханій жінці.

Фанати чомусь вирішили, ми — ідеальна пара, і директор музичної компанії запропонував геніальну ідею — втілити бажання людей заради ще вищих рейтингів.  Я не могла відмовити, навіть якби хотіла втратити шанс на здійснення мрії, адже тільки почала свій шлях співачки у цій компанії, засвітилася лише на кількох концертах інших популярних гуртів. Попереду ще чекав довгий шлях до популярності та перших місць у світових чартах. Проте доля вирішила інакше й подарувала можливість прискорити розвиток моєї кар'єри, у той фатальний день, який змінив все місяць тому,  я співала на розігріві у Коліна. Вейн раптово вийшов на сцену й, співаючи слова моєї пісні підхопив мене на руки на очах у мільйонів своїх фанів. Це спричинило вибух, вони закохалися у нас. 

Після концерту нас з Вейном з'єднав по відеозв'язку директор й поставив фактично перед фактом, що будемо рухатися у новому напрямку, ера, коли Колін Вейн був самотнім хлопцем з трагічною історією кохання — закінчився. Мені пообіцяли те заради чого я взагалі почала кар'єру співачки: слава, любов, втілення мрій, власна команда, власні пісні й крутий продюсер. Що ж має отримати Вейн я не знаю, та й не цікавилася, бо навряд би мені сказали, обговорення того хто що отримає було тет-а-тет, та і яка різниця, якщо він — мої двері у світ, де здійснюються мрії? 

Звідки мені було знати, що Вейн проблема на проблемі? 

Виявилося, він — психований придурок, який має проблеми з гнівом, алкоголем та іншим лайном. Я не зважала на це у перший тиждень. Але тепер, після місяця гри у солодку парочку для фанів… Втілення в реальність моїх амбіції та мрій виявилися дорожчими, ніж уявляла, і це не про фанатичну любов слухачів, які готові платити за все, тільки б дізнатися про нас більше, що втомлює. Моє терпіння на межі через поведінку Вейна, а попереду ще фактично пів року наших фіктивних стосунків на камеру… 

Зала аплодує, коли завершується остання пісня. Скоро ми звідси зникнемо, звісно, спершу Вейн роздасть усім поцілунки, дасть себе торкнутися, підпише листівку чергової кралі, поки я стоятиму позаду. Ні, це мало хвилює, врешті, я не ревную його, адже ми не пара насправді. Просто я хочу швидше дістатися номеру в готелі, де можна не усміхатися всім направо і наліво удаючи закохане дівчисько. 

Через кілька годин ми нарешті сідаємо у лімузин. Нас проводжає натовп, всі кричать, співають, камери журналістів сліплять, спалахи на телефонах не дають сховатися навіть за затемним склом. Втім, авто їде вперед, тож за деякий час ми вже мчимо темним містом. Колін навпроти мене, у чорній футболці, поруч його улюблена гітара. Волосся розтріпане, втомлений та блідий, дещо спітнілий. Фактично лежить на сидінні спершись на спинку, голова відкинута назад, він розслаблений, байдужий. Не знаю нащо щоразу розглядаю його після концерту ніби в один з таких днів щось зміниться. Коли Вейн на сцені, тоді живе. В іншому ця зірка — уособлення порожнини. Він неконтрольовано вживає заборонені речовини, пʼє, ніби завтра планує померти, зате викладається на сцені на всі тисячу відсотків, саме тому директор удає, ніби не помічає цього. 

— Ти дратуєш, — кидає хрипло окидаючи хмурим поглядом. 

Хмикаю, склавши руки на грудях спрямовую погляд на місто за склом. 

— Рахую на якій хвилині дістанеш пляшку, — насмішкувато кидаю.

Він вигинає темні брови, в  рисах обличчя відбивається відраза до мене. Навіть не реагую, насправді мені чхати на його нелюбов до мене, врешті — він лише засіб досягнення моєї цілі. 

Важкий видих змушує глянути на Коліна, погляд сповнений спустошення та незворушності, мов цьому хлопці байдуже на все на світі. Місяць часу ми разом, а він жодного дня не намагався налагодити наші відносини поза межами концертів чи інтерв'ю водночас ігноруючи мої, тож і я припинила намагатися. В перший тиждень наших стосунків я приглядалася, пробувала не реагувати на образливі слова. На другий робила спроби пояснити Вейну, що нам ще працювати разом досить довго, варто притертися. На третій психувала, тому що будь-які мої дії він зустрічав байдужістю. чи спротивом в кращому випадку. На четвертий вирішила, мені остогиділо, він не змусить мене розірвати контракт, відмовитися від втілення мрії стати сольною співачкою, і не змусить почуватися винною, бо це він став причиною ситуації зараз, та й сам не зможе нічого змінити, навіть якщо забажає, тож у висновку нам просто потрібно потерпіти одне одного всього якихось кілька місяців, і все.

— Коли буду в готелі, — відповідає ліниво. 

— О, не в машині? Це прогрес, Вейне, — буркаю, вивчаючи його лице.

Колін не реагує на мій випад, знову заплющує очі, втім, після  короткої паузи, каже:

— Будь ласкава, спробуй більше не відкривати свій дратівливий рот.

— Терпи, коханий, — знущаюся. —  Твоя дівчина має привілеї, і може відкривати рота, коли бажає. Не будь таким проблемним. 

— Єдина проблема в нашому тандемі — ти, Луна.