Глава 29

Луна

Я не знаю. 

Колінові очі спрямовані на мене, карий колір блищить очікуванням відповіді, а я не знаю чи бажаю й далі йти шляхом, який обрала, бо попри славу, попри роботу з Вейном, в іншому я  програла, чи не так? Немає тата, який би справді радів моїм успіхам, не спілкуюся через це з матір'ю, з Остіном все змінилося, впевнена, ми навіть друзями не зможемо стати,  ще й в додаток купа проблем. То чи варта моя мрія всіх цих страждань? Чи пробачу собі, якщо Вейн опиниться у пастці на сцені й врешті-решт музика стане для нього покаранням? 

В тиші, поки Деймон, Ліліт та Колін дають мені час віднайти відповідь, я бачу сцену на якій ми з Коліном запалюємо, бачу любов фанатів, чую їхні голоси якими вони не потрапляють у такт пісні, але зі щирими емоціями співають, бо слова торкаються їхніх душ. Я відчуваю шалену енергетику, вона тоннами ллється на сцену від тіл, від очей, від облич, котрі спрямовані на мене.

Моє серце прискорюється, немов передчуваю ті самі емоції перед виходом до фанатів, страх змішується з адреналіном й азартом. 

— Одне я знаю точно, — тихо кажу, — я не хочу, щоб ти, Коліне, мучився через мене й далі на сцені. Не хочу бути причиною пастки в яку затягну заради власних мрій. 

Вейн серйозний, він повільно киває, попри те, що моя відповідь не дає ніякого результату й абсолютно не допомагає.

— Тоді я візьму копію угод, нашу спільну і мою особисто і ми уважно вивчимо її з юристами “Тріо компані”, — промовляє співак. — А у тебе ще є час віднайти відповідь і зрозуміти чи хочеш йти далі в цьому напрямку. 

Я киваю. Соромно, що не полегшую йому нічого, але не здатна нічого вдіяти. Моя велика мрія та ціль вже у руках, і в якомусь сенсі я таки хочу бути, як Колін Вейн, відчувати любов, дарувати її у відповідь, співати на великі маси й літати в різні країни, але не завдяки приниженню перед Хав'єром, не бувши його іграшкою на незрозумілий час, і не через страждання Вейна. Гадаю з нього цілком досить проблем і без мене. 

— Так буде правильно, — подає голос Деймон й забирає колу з рук Вейна. — Я думаю ми можемо навіть подумати у напрямку… — він замовкає й дивиться на мене, тоді на свою Ліліт, і на друга, — у мене з'явилася шалена ідея.

— Твої ідеї завжди шалені, — скептично каже Колін не зводячи з мене уважного погляду.

— Але дієві, — всміхається Ліліт.

— Скажи це Евану, — буркає Вейн.

Я не знаю, що вони мають на увазі, але запитати не наважуюся. 

— Ну? — Колін відбирає у Деймона колу знову все-таки наливаючи її у склянку. 

— Купимо “Музичний конект”, — завзято лунає. — Це буде розкішна помста Хав'єру і тому вашому Джері. 

Чесно кажучи я втрачаю дар мови, бо навіть боюся уявити яких грошей може коштувати агенція. Ліліт задумливо киває, Деймон широко усміхається, а Колін поринає у власні роздуми явно розкладаючи за і проти такого рішення. 

— Можна обвалити рейтинги співаків? Скандали, щось таке, що знизило би попит саме на агенцію, щось справді серйозне, тоді впаде ціна і Хав'єр сам захоче позбутися її. На фоні нових проблем Луна буде найменше цікавити вашого нового директора. — говорить Ліліт.

— Я навіть знаю кого попросити аби влізли в скандал, ми потім все виправимо, у них теж доля не найкраща, — промовляє Колін, мабуть, маючи на увазі хлопців Тайлера. 

— Стривайте, ви серйозно говорите про купівлю музичної агенції? Це ж цілий бренд, там тисячі контрактів і всього іншого, купа менеджерів, та взагалі просто людей! Навряд “Музичний конект” коштує мільйон доларів, хоча я не маю навіть таких грошей! — гаряче промовляю. 

— Я маю, — Вейн всміхається.

— Він має більше, плюс частка у “Тріо”, — задумливо веде Деймон. — Я можу докласти, — підморгує мені. 

Впевнена, зараз я маю вигляд дурнуватої риби з великими очима, яку розплющив тиск води, адже я справді шокована їхнім рішенням. 

— Спершу наші угоди, я хочу знати, що буду сам собі винен в разі розірвання всіх домовленостей, — сміється Колін.

— Ви божевільні, — хитаю головою.

— Так і є, — погоджується Ліліт. — Це ти ще не знаєш про яхту, про війну, про інтриги нашої, точніше їхньої, родини, — вказує помахом голови на хлопців. 

— Не хвилюйся, — Деймон обіймає мене за плечі й знову підморгує темно-синіми очима, — ми вибиралися і не з такого лайна. Був час, коли я вважав себе на дні, — він дивиться на Ліліт, — але коли є заради чого і кого боротися і щось вигадувати, ти просто не можеш дозволити собі здатися. 

— Знайди спосіб зустрітися з Хав'єром і дізнатися ціну, — кидає Колін. — А нам час. 

Деймон киває, він і Ліліт  тепло прощаються зі мною, обіймають Вейна, й після ми зі співаком в тиші залишаємо пентхаус Поузі та теперішнього гендиректора “Тріо компані”. 

Я мовчу весь час поки Вейн веде мотоцикл крізь нічний Нью-Йорк до свого дому, мовчу, коли ми знову опиняємося в приміщенні, мовчу, коли він відправляє мене у гарячу ванну, а сам обіцяє зайнятися приготуванням вечері. Шалено дратує, що всі щось роблять, а я не здатна допомогти, що всі вигадують способи, а я дивлюся на них з надією на порятунок. Моя спроба якось виправити ситуацію та допомогти Вейну провалилася з гучним тріском, мабуть, я навіть зробила гірше, навряд Хав'єр радіє, що мене знудило прямо на нього. 

Вийшовши з ванної чую дзвінок свого телефона, але відповідає на нього Колін, зупинюся, кутаючись в м'який халат, проте не через тишу, бо Вейн мовчить у слухавку, а через те, що бачу — стіл накритий скатертиною з білого мережива, по центру стоять свічки, поміж них пляшка вина й кілька гарячих страв, які дражнять шлунок смачними ароматами. 

Повільно наближаюся до столу під уважним поглядом Коліна, він усміхається з явним бажанням надихнути на щось хороше, показати, що не все жахливо, що ми виплутаємося удвох, що я не сама. І саме усвідомлення банальної підтримки, тихої, без гучних заяв й слів, викликає сльози. Кидаюся в обійми Вейна, він здивований, тисне відбій відкладаючи мій телефон й стискає руками.