Глава 24

Луна

Музика в барі викликає роздратування, надто гучна, драйвова, вона абсолютно не підходить до мого внутрішнього стану. Після погроз Джері я не знаю як правильно вчинити, не певна чи варто казати Вейну про них, не розумію як діяти. Він кілька годин тому так хвилювався, я бачила це в його карих очах, бачила, що його турбує мій стан, але так і не змогла зізнатися, що причина абсолютно не в Остіні. Насправді за ці тижні після втечі з церкви я практично і не згадувала його, виявилося, викреслити людину зі свого життя досить просто…

Тайлер та Колін мовчать думаючи про спонсорів та перспективи які чекають на співаків, котрі опинилися у їхній владі. Я дивлюся на свою колу гадаючи чи варто боятися слів Крауна, або вірити обіцянкам, якщо таки вдовольню Хав'єра? Чи залишуся в такому випадку співачкою “Музичного конекта”, чи відпустять Коліна? Хіба гендиректор компанії дозволить йому піти, аби я лишилася, адже різниця між нами очевидна — Колін на вершині, а я просто біля нього. 

— Наскільки краще бути співаком музичної компанії чи бренду аніж спонсора? — запитую.

Тайлер вигинає брови, його волосся з білими кінчиками привертає увагу не лише мою, а й деяких відвідувачок в барі, тож він хапається за кепку та накидає її на голову. Колін слідкує за мною в цей час, його обличчя задумливе, наче він понісся у роздумах далеко. 

— Впевнений, що краще, — Тайлер робить ковток зі своєї склянки й кривиться, — спонсор швидше за все може робити з тобою, що завгодно, вважай — ти його лялька. 

— А компанія має угоду якій мусить слідувати так чи інакше, — доповнює Вейн. — Якщо вони чогось не прописали в ній, то… — він веде плечима.

— Звідки ти знав, що моя роль якась не така? — звертаюся до Тая. 

— Все просто, — всміхається сумно, — бо вже тоді мені повідомили, що нового контракту для нашого гурту не буде, я залишуся в “Конекті”, а мої хлопці будуть нікому не потрібними. Згодом мій менеджер повідомила, що їх візьмуть до себе спонсори, я почав шукати інформацію про це з огляду на свої можливості й зрозумів, що співак для спонсора стає кимось на кшталт ескорту. Тому й припустив, що на тебе чекатиме дещо подібне враховуючи статус Коліна і твій, вибач, — додає.

— А твоїм хлопцям обіцяли після завершення вашого спільного контракту сольники чи щось подібне у “Конекті”? — питає Вейн. 

— Так, їй теж? 

— Так, — відповідаю вже я.

— Дуже цікаво, — Тайлер знову смакує напоєм. — Отже, вони лишають собі найкращих, інших просто позбуваються. А потім співак потрапляє у пастку спонсора і не може звільнитися… 

— Так, агенція шукає лише користь для збільшення доходів, нічого нового, — хмикає Колін. 

— Що тоді робити? — пошепки бурмочу.

— Все буде добре, — Вейн підбадьорливо усміхається, — я розірву свій контракт після завершення нашого спільного, а ти займеш мою нішу. Вони не спихнуть тебе на Хав'єра, і не залишать мене. 

— Ти йдеш зі сцени? — перепитує Тайлер, нова пісня лунає надто гучно, йому доводиться перекрикувати її.

Колін киває відкидаючись на спинку диванчика, спокійний та зібраний, абсолютно не схожий на того хлопця який ще кілька місяців тому заливав свій біль алкоголем. Можливо я не найкраща партнерка, але мене тішить, що поруч зі мною він зміг переглянути свій спосіб життя. 

— Її не лишать, — скептично промовляє лідер гурту, — а тебе не відпустять. В кожному контракті є підводні камені, Коліне, і повір, побачивши, що ти за неї, тиснутимуть сильніше. 

— Мені є чим оплатити штраф, — відрізає співак.

— Скільки вам обом ще разом бути? — серйозно питає. Ми вагаємося, бо у відкриту говорити з кимось про фіктивність наших стосунків дивно, але врешті відповідає Вейн.

— Два місяці. 

— А тоді ти хочеш розірвати свою угоду достроково? 

— Так. 

— Не думаю, що вдасться піти, агенція легко піде на шантаж, Коліне. На все. Ти — їхня золота жила.

— Тоді їм доведеться піти на мої умови, аби ця жила не зникала.

— Тобто, лишишся заради Луни? — уточнює Тайлер.

— Можливо, — ліниво кидає він. 

Це так суперечливо, адже він казав, що втомився від сцени, від фанів та іншого, більше популярність не приносить йому радості, він хотів піти відкривши дорогу мені, а тепер погоджується лишитися і далі у всьому цьому аби таки дійсно відкрити шляхи для мене? Аби тиснути на компанію? Аби захистити? 

— Можу побажати вам удачі, — щиро каже Тайлер. 

Вейн лише киває, ми досить швидко прощаємося та повертаємося до номеру. В голові хаос з думок, бо наші висновки та рішення плутаються з погрозами Джері та мотивами компанії. Можливо наш менеджер діє не задля блага агенції, а задля блага спонсорів, чи особисто Хав'єра? Можливо директор навіть не знає про його погрози? 

Після гарячого душу я ховаюся у своїй спальні все ще вагаючись чи розповідати Коліну про візит Крауна. Мені хочеться теж його захистити і звільнити, як і хочеться досягти здійснення моїх мрій, як і хочеться не втрапити у пастку з Джері та всім іншим. Я ніколи не забуду ту дівчину, котру лапав старий спонсор на нашій зустрічі з Хав'єром, і не забуду як мені погано стало, як той виродок торкався мене та ставив умови. Подібного для себе я не хочу. 

Стук у двері повертає до реальності, на дворі давно ніч, та здається сон не йде не лише мені одній. Двері відмикаються, на порозі застигає силует Вейна.

— Можна? 

— Заходь, — хрипко відповідаю.

Колін проходить кімнатою та вмощується на ліжку біля мене нахабно викравши подушку.

— Не спиться? — питає.

— Ні, тобі теж? 

— Ні. 

Я розкриваю рота, щоб таки спробувати розповісти про Джері, але Колін надто швидко й раптово опиняється навпроти мого обличчя. Дихання вилітає з грудей зі свистом, коли він притягує мене до себе поки ми лежимо одне навпроти одного на боку. Забуваю усі слова на світі, бачу лише обриси його лиця в нічних тінях і раптом цього більше, ніж достатньо, аби почуватися цілісною і правильною.