Глава 15

Колін

Спершу менеджер не відповідає, я кілька разів слухаю гудки, але не третій раз таки підіймає слухавку. 

— Щось сталося, Коліне? — доволі бадьоро лунає.

Я очікую на продовження, на мінімальне обурення, що завтра мені летіти, а я досі не відпочиваю. 

— Нам варто терміново зустрітися, особисто, — тисну на останнє слово.

— Щось трапилося? — його голос змінюється на стурбований. 

— За пів години у твоєму офісі, — відрізаю ігноруючи питання й тисну відбій. 

Перед тим як поїхати зазираю до Луни, вона спить скрутившись в клубочок під ковдрою. Підходжу і кладу долоню на її чоло, ніби температура нормалізувалася, принаймні дівчина більше не видається такою гарячою, як було раніше. Кинувши на неї ще один погляд виходжу зі спальні, схопивши ключі спускаюся назад до мотоцикла. 

Поки мчу до Джері всередині все кипить, я складаю почуте від Луни та роблю власні висновки базуючись на тому, що чув сьогодні й раніше: виходить Краун відправив її до спонсора, а той почав торкатися Луни. Я розумію чим керувалася Луна, але не розумію Джері, якого біса він вирішив, що може так чинити з нею? Чому? Якщо справді хоче позбутися Белл після закінчення нашого з нею шоу, то які на то причини?

Опинившись під офісом практично влітаю в будівлю, вона зараз тиха й темна, безмовні стіни вже завтра знову чутимуть сотні розмов, сліз та мрій, котрі шепочуть новенькі, а ще слухатимуть втомлені видихи співаків, яким вже остогиділо усе на світі, але умови контракту їх не відпускають.

В кабінет Джері заходжу відмикаючи двері ударом ноги, він вже на місці, щоправда, сидить не за столом, а на диванчику поряд. В приміщенні світить кілька торшерів падаючи м'яким світлом на гострі кути кабінету й офісного столу. 

— Що сталося, Коліне? — Краун помітно хвилюється, його тон видає справжні емоції, проте на обличчі він доволі спокійний. 

Встаю навпроти нього не намагаючись бути привітним, я серджуся, справді серджуся, бо стан Луни був жахливим, коли знайшов її, і це вина Джері. Я хочу знати чи мої здогадки примарні, чи все ж мають під собою ґрунт. 

— Я тільки що привіз Луну додому, — повільно починаю зосередивши погляд на Джері, на його маленьких очах, котрі починають бігати. 

— Звідки? — удавано спокійно лунає.

Всміхаюся зле, даю йому зрозуміти, що я на межі, а він ходить по дуже тонкому льоду випробовуючи мою стриманість. 

— З провулка неподалік від одного цікавого ресторану, в якому вона би не мала бути, але їй довелося, бо вона пішла на зустріч зі спонсором. 

Він починає нервувати сильніше, совається на дивані не маючи де себе подіти. 

— Який ще спонсор? Яка зустріч? — удає, ніби чує вперше.

— Джері, — з попередженням промовляю, — він торкався її, напоїв, і я не знаю що ще зробив! Ти підставив її,  — викарбовую. 

— Я нічого не знаю! — тараторить швидко. — Мені передали запрошення для Луни на закриту вечірку, і все! Я дізнався, що там будуть спонсори, які шукають співачок для просування і все! — налякано продовжує. 

В мені бурлить від люті, давно я не почувався таким розсердженим, таким голодним до бажання завдати комусь страждань. Підходжу до Крауна, нахиляюся через маленький столик й хапаю того за комір сорочки. Підтягую до себе насолоджуючись тим як смикається його тіло, бо він не може мені опиратися, боїться, і тому тліє на очах. 

—  Ти — невинна вівця у стаді вовків? — гарчу в його лице. 

— Я… Коліне, я справді… Луна, вона ж твоя дівчина… я б ніколи…

— Звісно, ніколи. Звісно, моя дівчина, — холодно відрізаю. — Ти сам її створив для мене, а тепер вирішив підкласти її під когось іншого?!

— Ні! Ніколи! Я ж кажу, мені передали…

Мене накриває. Я навіть не чую, що він каже. Набатом  в скронях лише мій пульс і її наляканий голос сповнений жаху. Мені мало би бути байдуже, але вже так сталося, що це колюче стерво не дає мені спокою, і не бачитиму його найближчим часом. Вже так склалося, що вона — моє стерво, і якою б не була, ніхто не має права посягати на її гідність, торкатися проти волі, продавати її чи підкладати під когось. Вона може робити що завгодно якщо сама того бажає, а не бігти за мрією на всіх парах не розуміючи в що втягує себе. 

— Брехня, Джері, ми удвох це знаємо. Я ж не дитина, бляха! Я знаю як усе працює.

Далі я себе не контролюю, бʼю головою у ніс Джері, з його носа юшить кров, він кричить і гнусаво стогне, аж тоді відкидаю його назад на диван. 

— Гадаю ти зрозумів, що буде, якщо ти знову провернеш свою аферу з Луною? 

— Коліне, я ж лише… Я… 

Я з огидою дивлюся на нього не відчуваючи ні краплі жалю, цей виродок навіть не розуміє хто перед ним насправді, він ніколи не розумів, і не намагався. 

Коли я втратив Меган в мені щось з тріском порвалося, більше воно не змогло зцілитися, ні поряд з друзями, ні завдяки музиці, ні через любов фанів. 

Белл мала рацію, коли казала, що алкоголь не заглушить цього, але вона не знала, що рана на серці вже інакше не може, що якщо не притлумлювати її хоч так, то вона піде далі і розірве мене навпіл. Але зараз… трясця, зараз я раптом усвідомлюю, що це нахабне дівча і страх за неї раптом стали якорем в морі, в глибокому та страшному, де тонув всі ці роки. 

— Підготуй мені документи на розірвання контракту, — сухо наказую.

Джері розгублено кліпає, біль від удару в ніс зникає на фоні паніки в очах, бо він не може втратити мене, бо компанія особисто випатрає його за це. 

— Доведеться багато заплатити, — з легким відчуттям власної переваги каже.

Вигинаю насмішкувато брови, схиляю голову на бік складаючи руки на грудях, мій голос лінивий та спокійний.

— Гадаєш, у мене немає чим? Ти ж знаєш, що “Тріо” швидко з усім розбереться. Заплатить навіть удвічі більше, якщо доведеться. 

Менеджер розтирає кров по обличчю.

— Коліне….

— Якщо Луна постраждала, якщо хтось на твоїй довбаній вечірці торкнувся її, зґвалтував, я розмажу тебе. Зрозумів? — кидаю останнє попередження.