Глава 4

Луна

Я не встигаю нічого сказати, Вейн тягне слідом за собою,  на вихід, стискаючи мою долоню. Приходжу у себе аж у ліфті, коли відновлюється дар мови втрачений через його збільшене его та нахабство. 

— Ти не будеш псувати мою відпустку! — гарчу. 

Колін ігнорує мій гнів, скоса поглядає спершись на стіну та склавши руки на міцних грудях. В карих очах байдужість, трішки уїдливості й нахабства. Йому реально плювати на те, що я хочу, про що мрію, що він псує мені кожну годину мого життя. Навіть не так, цей всесвітній улюбленець насолоджується моїми стражданнями. 

— Я б не назвав це псуванням, швидше, — удає, що замислюється, і навіть не приховує задоволення. На губах блукає посмішка, яку страшенно хочеться стерти ударом кулака в обличчя. — Відтермінуванням. Припини бути старою бабцею, Белл. Відпочинемо у колі наших колег, а далі поїдеш до свого сопляка Остіна.

Зціплюю зуби, щоб не кинутися на шию негідника й не придушити прямо у ліфті. Навряд мене виправдають після такого. Тим паче двері відмикаються і назустріч йдуть кілька наших колег по сцені з якими доводиться вітатися удаючи радість. Нікому не відомо про наш контракт, крім мене, Вейна та директора, тож серед людей я в пастці угоди, на яку сама погодилася. Стиснувши руки у кулаки прямую за дияволом, який прийшов в моє життя, до стоянки, тішачись хоча б тому, що тут є купа охорони й жоден фанат не пробереться сюди. Бо в іншому фани переслідують нас всюди наче хтось навмисно зливає інформацію їм. 

Вейн відмикає дверцята свого автомобіля, зазираю до салону поки він обходить машину, і радію, що за кермом водій. Їхати з п'яним Вейном за кермом навряд було б весело. Видихнувши, сідаю позаду втиснувшись у дверцята аби лишити між нами якомога більше місця, Колін всідається з іншого боку абсолютно не бентежачись чи переймаючись моєю поведінкою. Водій рушає, тож вся дорога до Джері минає в тиші.  

Прибувши до офісу Крауна почуваюся жахливо втомленою. З ненавистю думаю про запрошення на завтра і про те, що зараз доведеться почути від Джері у кабінеті. Зараз, як зазвичай, буде вичитувати мене за байдужу поведінку, за проколи Коліна, за все, що йому здалося не таким, й нагадувати про те, яку удачу я впіймала за хвіст, бо Вейн колись випхався на сцену до мене піддавшись невідомому пориву емоцій. 

Підійнявшись на потрібний поверх заходимо у напівтемне приміщення. Вейн проникає до кабінету першим, навмисно не притримуючи важкі двері, тож доводиться пришвидшитися аби встигнути проковзнути до кабінету, але  вони все одно встигають вдарити по спині.  Сичу йому в спину кілька проклять ігноруючи Крауна з вигнутими від подиву бровами, він вже очікує за столом і явно перед цим слідкував за своїми улюбленими рибками в акваріумі. 

Всівшись у зручні крісла навпроти менеджера очікуємо на початок розмови, Вейн поряд зі мною ліниво розвалився, поки я намагаюся скинути хоча б трохи напруги і не мати настільки стривожений вигляд.

— Нам потрібно більше емоцій, — лунає завзято, — вихід нового альбому має привертати увагу, отже ми повинні не просто привернути до нього увагу, ми маємо оживити його. 

— Хіба мало уваги? — втручаюся, почуваючись випатраною. Навіть не хочу думати, що має на увазі Джері під емоціями. 

— Епатаж, пані Белл. Емоції. Скандали, які контролюються мною, це та увага про яку веду мову, тому, — він дивиться на нас обох, — нам потрібна провокація, і не одна. Я готовий вислухати ваші пропозиції, якщо ж їх немає, то оберу щось я.

— Завтра влаштовую закриту вечірку, — майже одразу кидає Вейн ліниво. — Можливо ревнощі? Розбите серце? Секс? 

Краун замислюється, поки я намагаюся не наступити Коліну на ногу, він же казав, що вона буде таємною, вже переграв?

— Гадаю, усе разом, — задумливо веде Джері. 

— Що ви маєте на увазі? — уточнюю обережно.

— Ваш секс, а потім його секс з іншою. Твої ревнощі. І твоє розбите серце, Луна. 

— Стривайте, пане Краун, ви…хочете, щоб ми переспали? Вибачте, але він, як чоловік, не вабить мене. В умовах… 

Вейн навіть не реагує на мій випад, лише хмикає вглядаючись теж у рибок, а от Краун зазирає в мої очі, ніби не вірить, що я зараз починаю сперечатися. 

— Якщо у вас виникне таке бажання, — всміхається чоловік, — або ви можете удати, пані Белл, в той час, як за вами слідкуватиме мій фотограф. 

— Ви йому повідомите? — перебиваю чоловіка. 

— Звичайно, — всміхається, — тому, сьогодні ночуєте у квартирі Коліна. Вранці я хочу отримати ваші фото сповнені чистого кохання. 

— Ваш фотограф, — уточнює Вейн, — якому вірите на сто відсотків? 

— Мій, — твердо заявляє Краун, — він працює там, де нам потрібно, тож не підведіть і дайте емоцій, а завтра на вечірці я влаштую решту. Ти, Луна, зіграєш ревнощі, маєш бути переконливою, у нас альбом про біль через кохання, про зраду, розбиті надії… Це буде ідеально. 

Колін встає першим, варто чоловіку сказати, що ми вільні, але я випереджаю його прощаючись на ходу. Моє обличчя горить, ноги несуть коридором, аж поки не змушую себе зупинитися і спертися на стіну. Колін виходить слідом надто ліниво, йде до мене повільно, немов знущається. Не можу відвести від нього очей, слідкую за хлопцем, відчуваючи як колотиться серце через те, у що доведеться грати. Темні, графітові стіни офісу “Музичного конекту” тиснуть, як не онова підсвітка, котра наразі лише дратує. 

Вейн зупиняється біля мене спершись на стіну, схрестив ноги і склав руки на грудях підкреслюючи своє масивне тіло у сорочці в тон моїй сукні. Його погляд блукає моїм обличчям, проте не з ціллю заспокоїти чи якось зарадити. 

— Невже Луні Белл бракує слів? — солодко вимовляє. — Страшно, що секс зі мною стане найкращим у твоєму житті? 

Він злегка підсувається до мене явно намагаючись спровокувати на емоції, ті самі, яких не вистачає проклятому Джері. Вивчаю його темне волосся, котре звабливо падає на чоло, уважний погляд, попри лінивість в рисах лиця, його губи, вони вигнуті у легкій усмішці, немов думка про близькість приносить йому радість.