Глава 3

Луна

Останній концерт минає у звичному ритмі, весь цей час я ледве тримаюся, щоб не зірватися з місця і не помчати до свого нареченого. Ще трішки і я буду відпочивати в тиші та спокої. 

Нью-Йорк зустрічає теплом, важким повітрям та купою людей по місту. Вдень ми проводимо час у готелі, ввечері ж приходять стилісти, котрі й готують нас обох до презентації альбому Вейна. Навіть наряди підбирають в тон, ненав'язливо, проте відчутно. Моє темне волосся викладають у високу зачіску, одягають у сукню срібного кольору. Вейну одягають сорочку такого ж кольору під білий костюм. Кілька годин і ми повністю готові, принаймні фізично, морально я б вже сиділа на березі озера з Остіном та пила б какао. 

Близько восьмої вечора прибуваємо на презентацію нового альбому. Нам спеціально наказано було прийти із запізненням. Тож ми ефектно з'являємося у стильному приміщенні, де переважають темні кольори зі сріблястими смугами на стінах. Розумію тепер чому моя сукня та сорочка Коліна теж срібні, все було підібрано так, аби в кадрі ми мали ідеальний вигляд.

Гості та папараці зустрічають усмішками. Я тримаю Вейна під руку, театрально лину до його тіла, бажаючи, щоб він інтенсивніше жував жуйку. Звісно ж не вдалося не дати йому випити, тепер ми ховаємо аромат алкоголю пачкою м'ятного орбіта. Втім, перед зустріччю з містером Крауном, Колін встигає схопити келих шампанського, тому не доведеться виправдовуватися чому він накидався ще до початку презентації. 

Деякий час ми ведемо розмови з іншими співаками, приймаємо вітання від різних музичних директорів та продюсерів, даємо інтерв'ю журналістам весь час втримуючи усмішки на обличчі. Вейн завзято виспівує, що кожна пісня присвячена його коханій Луні. Каже, що кожному хлопцю потрібно писати пісні для коханих, це дарує не лише емоції, а й зближує на якомусь вищому рівні. Весь цей час я борюся з бажанням затулити його рота і мрією просто зникнути.

Після усіх офіційностей, представлення пісень, вислуховування перших вердиктів від музичних критиків, дозволяю собі втекти у дамську кімнату. Відчуваю, ще деякий час під руку з Вейном, і я таки зірвуся, надто втомилася, ця вечірка, мов останній бій — дається складно. 

Насправді я в захваті від вечірок, любові фанатів та дружби з іншими співаками, особливо, коли ви у різних музичних напрямках. Просто Колін ускладнює буквально все. Раніше, — я вивчала його кар'єру, — коли він тільки почав, його пісні були про трагічне кохання, потім до тексту додався драйв, але жодна з пісень, жоден з публічних виступів не вказував, що він зловживає. Це, мабуть, тільки мені пощастило, я натрапила на нього у найгірші часи. Знаю також, що Колін Вейн один з нащадків великої компанії “Тріо компані”. Колись нею заправляли його батьки, і ще дві пари, здається сім'ї Фліннів та Поузі. Тепер сім'я Флінн дещо відійшла від справ, як і сім'я Вейнів. Компанією керує лише Деймон Поузі, ровесник Коліна та його друг за сумісництвом, який сидів, здається за напад на відомого багатія. Стосовно сім'ї Флінн написано, що син колишнього директора “Тріо” здебільшого живе в Україні допомагаючи державі боротися за власну свободу, наразі у них війна. На цьому, власне усе. Про минуле сімей не написано нічого, тож на Вейна я теж не знайшла чогось цікавого, швидше сухі, нікому не потрібні, факти. 

Жіноча кімната зустрічає відносною тишею та відсутністю людей. Втомлена, нарешті стискаю губи, даючи м'язам трішки розслабитися від безперервної гри у щасливу дівчину. Дивлюся на себе у дзеркало: срібна сукня гарно підкреслює темне волосся та мої сірі очі. Вони світлі, навіть занадто, як на мене. Пам'ятаю, коли дебютувала на сцені вперше, ЗМІ казали, що я ношу лінзи. Ніхто не вірив, що цей пронизливий колір мій. 

До мене приєднується дві колеги. Вони поки не вищі статусом за мене, до зірок їм, як і мені, працювати та працювати, одна блондинка, інша русява. Ми не подруги, але наче спілкуємося без ворожби, адже в нашому світі в першу чергу існує конкуренція, тому мова про дружбу дуже перебільшена.

— Луна, — блондинка — Кайлі, — усміхається. — Втомилася? 

— Ні, все гаразд, — я знову усміхаюся, гадаючи, чи не закамʼяніють м'язи у такому стані.

Русява — Мері, — встає перед дзеркалом поправляючи макіяж і зачіску. 

— Ти читала останні новини?

— Про що? — уточнюю.

Відповідає Кайлі, вона пухкенька, має фарфорову шкіру, великі очі та звабливі риси обличчя, цим вона й купує фанів граючи на любові до чогось цікавого, незвичного й красивого. 

— Фанатки ревнують Коліна до його дівчини. Розділилися на два табори: одні кажуть, що ти не заслужила його любов, інші кричать, що ви ідеальна пара, і вони не дозволять вам розійтися. Якщо ж це станеться… — вона веде плечима.

— Кайла плутає, — на мене дивиться Мері, поки поправляє губну помаду, — не в ревнощах справа. Вони не побачили твоїх ревнощів, коли Вейн розписувався на грудях однієї з фанаток.

Я закочую очі. Боже, все не так постійно, ревнуєш — погано, якщо ні,  ще гірше. 

— Не очікують же вони, що я влаштую сцену привселюдно? — сухо уточнюю.

— Можливо сцена ревнощів не завадить, випадково злита в мережу, — веде плечима Кайлі. — Це дружня порада.

Я киваю й дякую дівчатам і залишаю їх у вбиральні. Ймовірно про це й бажає поговорити менеджер, знову буду винна я, ніяк не його величність Вейн.

Повернувшись на свято очікую чого завгодно, але точно не чемного Коліна. Він підпирає стіну спілкуючись з купою людей, в його руках повний келих шампанського. Але потім бачу містера Крауна який уважно слідкує за ним, і  все стає зрозуміло — улюбленець фанатів під тотальним контролем. Підходжу Крауна першою, поки він не почав ставити питань де ж кохана Коліна.

— Як бачите, контролювати складно, — тихо кидаю, щоб почув лише він.

Чоловік усміхається, йому сорок років та він не відстає ні від трендів, ні від моди. Відчуває настрій фанатів, завжди знає, коли й що сказати, як поводитися та триматися.