- 33 -

Сім років потому.

— Мій королю, у вас донька.

Арон всміхнувся, й видихнув з полегшенням. Напруження зникло з його обличчя.

— Як моя королева?

— Слабка. Передчасні пологи вкрай складні. Це благословення Нептуна, що ваша дружина й дитина залишилися живими.

— Я можу їх навідати?

— Поки ні, мій королю. Пані Сільвані Одерштейн потрібен відпочинок. Завтра зранку, якщо її стан покращиться, ви її зможете побачити.

— Цілителю, передайте моїй дружині, що безмежно щасливий, за подаровану доньку!

— Так, мій королю.

Арон став батьком в п’яте. Сільвана подарувала йому чотири рудоволосі, прекрасні доньки. Жодного дня не минуло, щоб він не був вдячний Нептуну за його благословення. Він безмежно кохав дружину; він був справедливим, мудрим та шанобливим королем. Столиця більше не була закритою, а всі міжусобиці були вирішені.

Він змінив старі традиції, написавши свої – нові, намагаючись поліпшити правління для наступних поколінь. Арон був впевненим, що увійде в історію як король, при правлінні якого королівство Води розквітло.

Скрип дверей відвернув його увагу від роздумів.

—  Вітаю, брате! Сіві неймовірна! Цілитель вже все розповів.

Даран увійшов до кімнати не один. Правою рукою він тримав хлопчика семи років.

— Даран! Аластор, хлопчику мій, — Арон підхопив хлопчика на руки, стискаючи його міцно в обіймах. — Ти підріс!

— Ти не бачив його від сили сім днів, — крізь посмішку прокоментував Даран. — Він лишився того ж зросту, що і тиждень назад. Віві відправилася з молодшим до свого батька. Ми вирішили тебе навідати, впевнитися, чи не піде сьогодні черговий снігопад.

— Нічого подібного!

— Ага, розкажи це мені, який став свідком чотири рази. В тебе особлива реакція на пологи.

— Нічого не можу вдіяти. Моя магія підсилюється від емоцій.

— Аластор, пограєшся в дитячій кімнаті із сестричками?! Я через кілька хвилин до тебе приєднаюся, — Арон махнув рукою прислузі, яка стояла весь час біля дверей.

— Так, мій кололю! — весело промовив хлопчик, який був копією Арона.

Жінка взяла на Аластора на руки, й вийшла з кімнати.

— Четверта моя дитина і це – дівчинка, — зосереджено промовив Арон, потираючи перенісся рукою.

— Ти гадаєш, що прокльон Вайс – справді діє?

— Я – ні, Сільвана – так. Вона бачить в цьому проблему. Цілитель нічого не сказав, але коли я стояв біля дверей, я чув її схлипи, коли їй сказали, що вона народила дівчинку.

— Вона ще може народити хлопчика, це ж…

— Ні, Даран. Я планую офіційно зробити Лісель, своєю спадкоємицею. Досить з мене переслідувань минулого. Сім років пройшло. Ніде немає заборон, щоб трон займала жінка, а не чоловік. Я маю спадкоємців, мій рід не перерветься.

— Ти вже про це говорив із Сільваною?

— Звичайно ні. Вона останні дні перед пологами, погано себе почувала.

— Якщо ти Лісель зробиш спадкоємицею, хто успадкує дар зі сторони сім’ї Фалоне?

— Ніхто. Сільвана прийняла рішення, що не навчатиме наших дітей магії підкорення Левіафана. Я поважаю її рішення. Як твої стосунки із Віві?

— В нас чудово, молодший трішки капризує. Віві здається знову вагітна, — Даран невпевнено всміхнувся. — За прогнозами її батька, це мають бути близнюки, але цілитель ще нічого не підтвердив.

— Сім’я Одерштейнів справді розширюється не роками, а  місяцями, — Арон всміхнувся. — Я радий, що все так склалося.

— Інколи я думаю, якби не твоя доброта, всього цього не було б, — Даран посерйознішав. — Ти відправив пані Вайс в темницю, але вона ділить камеру зі своїм сином. Варол, який намагався влаштувати сестрі безтурботне життя сестрі, отримав землю з фермою вдалечині від столиці. Зен Мірос, який ледь не позбавив тебе життя, відісланий до шахт на виправні роботи, це ліпше ніж смерть за замах на життя короля.

— Ти мене хвалиш?

— Так, брате, хвалю! Напишу про тебе купу історій, щоб наступні покоління знали, яке в них було коріння.

— Мій королю, — до кімнати увірвався цілитель. — Прошу, пройдіть до королеви. Це терміново.

Арон зірвався з місця. В нього все всередині похололо, погане передчуття їло його з середини. Коли він увірвався до кімнати, то видихнув із полегшенням, коли Сільвана похитуючись біля вікна, дивилася на їхнє королівство.

— Снігопад, — ледь вона вимовила.

Арон скоротив відстань, й швидко обійняв дружину, ставши їй опорою.

— Його немає… ти не радий, що я…

— Сіві, не смій навіть говорити такі дурниці. Я безмежно радий, і вдячний тобі, за нашу доньку.

— Ще одну доньку… — її голос тремтів. — Я проклята.

— Сіві, Нептун нас благословив чотирма прекрасними доньками. Про яке прокляття ти говориш?