- 30 -

Сільвана прогнала Даран зі своєї кімнати, але зовсім не через злість чи ритуал, про який він їй розповів. Він не може бути з нею в кімнаті на самоті, особливо, коли вона здогадується про його почуття. Залишившись на одинці, її накрила хвиля злості, і лише потім холодний розум змусив розкрити чорний конверт:

«Прийди до мене. Я чекаю тебе в залі. Наші залі.»

Арон її чекав. Блакитний конверт який був від Вайс, вона також відкрила, в якому Ідана писала:

«Моя люба дівчинка, проведи зі мною цей тяжкий день. Я хочу бути твоєю підтримкою!»

Сільвана відчула розгубленість, але швидко попрямувала до зали. Їй не потрібно було уточнювати, в якій саме залі її чекав Арон. На годиннику була майже дванадцята. Час, коли мався розпочатися священний ритуал. Коли вона відчинила двері, Фалоне не очікувала все ще застати короля.

— Чому ти тут?

— Я чекав тебе.

— За п'ятнадцять хвилин…

— Чому ти не злишся?!

— Я злюсь, — чесно відповіла Сільвана. — Не на тебе. На цю традицію і того, хто це придумав.

— Бодай одне твоє слово і я відмовлюся. Я не збираюся руйнувати наші стосунки через традицію, яка навіть не актуальна і…

— Арон, вона актуальна для твоїх підданих. Тих, хто присягав короні, на відданість. Здається, всі королі, це робили, — вона відвела погляд в сторону. Її пальці стискали сукню. — Мені справді це не подобається, але якщо ти не станеш королем, хто зможе ще, анулювати цю традицію?

— Ти пропонуєш мені виконати ритуал?

— Один. Єдиний. Раз. — Сільвана дивиться вже йому у вічі. — Коли все це закінчиться…

— Я прийму всю твою злість, — тихо промовляє Арон, скорочуючи між ними відстань. — Перепишу всі традиції і…

— Ти зараз готовий здається пообіцяти мені, що завгодно. Не роби цього. Я сюди прибула в ролі наложниці. Ти міг не обмежуватися. І це не твій особистий вибір. Якщо чиновники гадають, що цим зможуть тобою маніпулювати, не дай їм більше жодного шансу, навіть думати про те, що король їм піддасться.

***

 Даран постукав у кімнату Віві, звідки лунали голоси прислужниць. Всі метушилися причепурити жінку для короля. Священний ритуал, який приймали всі з великою честю та пошаною.

— Увійдіть.

Віві була одягнута в ніжно-блакитну сукню, яка облягала її тіло, підкреслюючи принади.  Її волосся заплели в безліч дрібних косиць, переплітаючи їх одну з одною у різних візерунках. Пахощі масел та квітів заповнили всю кімнату. Заперечувати очевидну красу Віві було даремно. Вона виглядала неймовірно.

— Залиште нас, — наказала Віві, й прислуги швидко підкорилися.

— Навіщо це тобі? — запитав прямо Даран.

— Не розумію про що ти.

— Все ти розумієш. Гадаєш, я нічого не знаю?! Чиновники навіть не думали про застарілу традицію, але хтось розіслав їм листа, де було вказано одне єдине ім’я кандидатки й відвертий наказ про цю традицію. Святий Нептун, Віві у що ти себе втягнула? — Даран дістав із внутрішньої сторони піджака лист, який був розісланий всій знаті, демонструючи його текст.

— Я хочу народити сина королівської крові. Жити в достатку. Зрештою, бути просто жінкою.

— Хочеш сказати, що так ти не просто жінка?

— Ні. В першу чергу я військовозобов'язаний солдат. Солдат, якому дозволяється час від часу навідувати сад, де проводять чайні церемонії. Мені навіть сім’ю не дозволено завести, бо я військова.

 — Чому ти мені не сказала?

— І що це змінило б?! Ти одружився на мені, чи обрав би мені чоловіка?! — на зелених очах Віві виступили сльози. — Кожен хоче жити краще.  Я не виключення. Ти дав мені чітко зрозуміти, у твоєму серці немає місця для мене. Та й взагалі, це я собі все сама нафантазувала, що в нас з тобою щось може бути більше, ніж інтрижка. Дурепа.

— Віві…

— Йди геть. Мені потрібно готуватися.

***

Сільвана намагалася насолодитися смачним фруктовим чаєм, ніжною грою на піаніно далеким цвіріньканням птахів. Піддані гучно святкували завершення священної традиції, розпиваючи алкоголь, влаштовуючи танці під снігопад, який випадав цього літа не вперше. Сільвана знала, Арон перебував в пригніченому стані, але й вона почувалася не краще за нього. Саме тому, вони обоє домовилися зустрітися ввечері.

Компанія Ідани Вайс зовсім не розраджувала Сільвану.

— Ритуал тривав не більше п’яти хвилин, — саме ці слова змусили Фалоне зосередитися на Ідані.

— Навіщо ви мені…

— На тобі лиця немає. Ні цілунків, ні обіймів. Нічого не було. Статевий акт як в книгах з анатомії. Кажу тобі це для того, щоб ти знала, Арон навіть не поглянув на неї. Він виконав свій обов’язок й облишив залу.

— Ви так говорите, ніби там були, — Сільвана не зводила погляду із снігопад, який сипався не перестаючи.

— Не була. Допускаються дванадцять відібраних чиновників. Кожен, який уособлював знак зодіаку. Мій чоловік займав стілець – Козерога. Коментував цей ритуал, як найшвидший й позбавлений будь-якого смаку. Моя люба дівчинка, душею він залишився вірний тобі.