- 11 -

Сьогодні всі в палаці метушилися, готуючись до веселощів, які різко перенесли. Собачі перегони в упряжках, мали відбутися після  офіційної коронації Арона Одерштейна, та король вирішив провести святкування раніше. Запрошені гості вже з’їхалися до столиці, яких розмістили по гостьових кімнатах палацу.

Віві обожнювала собачі перегони: жорстокий відбір найкращих породистих псів, яких запрягали в найдорожчі упряжки, які не повторювалися; сани, які ковзали поміж скелястих ущелин на гірських хребтах Посейдона, що були названі на честь їхнього бога, покровителя магії води. А ще Віві була в захваті, коли серед учасників знаті, участь приймав не лише король, ай Даран. Їй особливо хотілося чим скоріше поринути в атмосферу святковості.

На її завжди без емоційнім обличчі ковзнула посмішка, і це не лишилося без уваги Ідани Вайс, яка була дружиною чиновника, який відповідав за будування суден, човнів. Всі його креслення були високо оцінені  покійним королем Аревом Одерштейном.

— Віві, — жінка вклонилася, виражаючи своє вітання.

Ідана мала чорне волосся з аспідним відтінком, яке вона завжди зачісувала у високий пучок, прикрашаючи срібними гребінцями. Не дивлячись, що їй було за сорок, вона досить молодо виглядала, й доглядала за своєю шкірою як ніхто в цілому Водному королівстві. Її губи завжди прикрашала червона помада, сірі очі підведені стрілками, а її сукні завжди були найстильнішими, найновішими.

— Ідана Вайс, — Віві вклонилася у відповідь.

— Де ваша супутниця? — поцікавилася Ідана, складаючи компанію за чаюванням Віві.

— Ви про кого?

— Сільвану, звичайно. Хіба не ви останнім часом її супроводжували всюди?

Саме Ідана назвала Арона – сліпим дурнем, і вона це могла собі дозволить. Без її чоловіка, його цінних знань, жоден корабель, навіть човен не попливе по хвилях Смарагдового океану.

— Ах, — драматично Віві закотила очі, — ви про цю наложницю, її король зачинив в кімнаті.

— Що ж вона такого наробила, що король так на неї прогнівився?! Хіба не ходять чутки, що в її кімнаті вартові бачили принца Дарана, — при згадці імені Агосто, Віві пересмикнуло. — Пліткують, що в ту ж ніч, король після своєї чергової коханки відразу відправився до покоїв наложниці. Щойно почув, що його брат був з нею на одинці.

Віві відставила чашку з чаєм, повністю втративши настрій і апетит. Їй пригадалася ніч, коли вона пропонувала Дарану фантазувати про Сільвану, як він шепотів її ім’я, цілуючи її. Обличчя Одерштейн почервоніло від обурення.

— Це плітки. Даран Агосто вірний короні, він би ніколи не посмів торкнутися жінки короля.

— Плітки, — повторилася Ідана, допиваючи свій чай. — Не мають ні початку, ні кінця. Як грудка снігу, кинута з вершини гори, яка стає справжнім валуном в низовині, — Вайс весело хихочу, й уважно спостерігаючи за Віві. — Шкода, що Сільвани не буде на перегонах.

— Не шкода, — тихо буркнула собі під ніс Одерштейн.

***

Ідана Вайс користувалася прихильністю інших дам, не лише через свого чоловіка. Інших жінок захоплювала зрілість, мудрість, та винахідливість Ідани. Раніше, при покійному королю, Вайс була шановною гостею, яку сам Арев запрошував на чаювання, ведучи з нею розмови на різні теми. Саме тому, Ідані були завжди раді в палаці, і двері до короля були майже завжди радо відчиненні.

Тихий стукіт відвернув увагу Арона, який проглядав останні сувої зі скаргами людей на несправедливість влади.

— Заходьте, пані Вайс, — Арон кивнув головою, привітавши жінку. — Сідайте.

— Вас сповіщають раніше, ніж я до вас прийду, — вона приймає його люб’язність, й сідає за стіл.

Кабінет короля мав мінімум меблів – стіл, стільці, тумбочки з книгами, шафи зі скрученими сувоями, невеличкий диван та розставлені кактуси на підвіконні. Все було простим й ніщо не натякало, що тут працював король величного Водного королівства.

— Ви так і не полишили цей кабінет, — вона м’яко всміхається, пригадуючи минуле, коли саме тут читала йому етикет.

— Мені тут зручно. Чаю?

— Ні-ні, дякую. Я щойно з чайної церемонії. Там як знаєте, чаю вдосталь.

— Що ж вас привело?

— Ваша наложниця – Сільвана Фалоне, — Вайс зробила невеличку паузу, розправляючи плечі. — Чи могла б я вас прохати про маленьку послугу? — отримавши кивок короля, вона продовжила: — Всі мої доньки роз’їхалися по всіх кутках королівства, навіть звісточки мені не пишуть. Я так прикипіла до вашої наложниці, що так нагадує мені моїх доньок… Чи могла б я вас просити, щоб Сільвана склала мені компанію на сьогоднішній вечір? Я сьогодні не змогла її застати, напевне вона пішла раніше, аніж я прийшла. Прикро, що так розминулися. Й в палаці я ніде її не бачила. Ніхто нічого про неї не чув, — Ідана театрально зітхнула і це викликало посмішку в Арона.

Він чудово знав про плітки, які поширювалися по всьому палацу, та не очікував, що бодай одна дама, заступиться за Сільвану. Вайс хотіла витягнути Фалоне із зачиненої кімнати.

— Здається, вам імпонує її компанія.

— Звичайно! — Ідана легенько заплескала в долоні, широко всміхаючись. — Розумна, кмітлива, гідна співрозмовниця.