- 9 -

— Вітаю, — Сільвана вклонилася королю, як потребував цього етикет, демонструючи глибоке декольте. — Мені сумно, що саме так, я можу вас побачити, — легка посмішка торкнулася її вуст, коли вона підняла голову не чекаючи його схвалення.

Очі Арона округлилися від здивування. Він глибоко дихав, від чого його груди рухалися. Сільвана не соромлячись розглядала привабливе тіло короля, настільки привабливе, що їй забракло в горлі вологи. Вона зрозуміла, що він прийшов відразу, щойно вартові йому передали її таємне повідомлення.

Неозброєним оком було помітно, що король кинувся відразу ж до неї, не думаючи про свій зовнішній вигляд. Сільвана ж про свій вигляд подумала. Нічна, коротка, прозора сорочка облягала її тіло, мереживна білизна, яка ледь закривала інтимні місця, зайве викликаючи дражнила, кидаючи виклик королю. Можливо Фалоне не мала пишних грудей, але її статура була досить таки привабливою, щоб ігнорувати її, як жінку.

— Ти! — він тицьнув у неї пальцем, після чого глибоко втягнув ніздрями повітря й видихнув. Арон зачинив за собою двері, щоб їхньої розмови ніхто не чув і це єдине було, що змусило короля відірвати погляд від Сільвани. — Плетеш інтриги прямо в мене під носом?

 Сталевий голос короля мав би налякати Фалоне, але вона для себе вже все вирішила. Відступати було нікуди.

— Якщо саме таким чином, я зможу отримати з вами зустріч, — вона більше не всміхалася, розуміючи, що серце надто голосно стукає й луною розлітається у вухах. — То так, — зовсім тихо вона додала.

— Хочеш зі мною зустріч? — в його словах не вчувалося ні зарозумілості, ні пихи. — Чи моєї уваги?

Крижана маска Арона тріскала, і Сільвана була живим очевидцем того. Опустивши погляд всього на секунду, на штани Арона, її обличчя залилося рум’янцем, і вона відвела погляд в сторону. Вона склала руки на грудях, цей її рух Арон розцінив як сором’язливість. Він мав рацію.

— Зустріч, — її відповідь була невпевненою.

— Як шкода, — знизив Арон плечима, скорочуючи відстань між ними. — То що ж робив мій брат, в кімнаті, моєї неофіційної наложниці, без свідків?

— Запитайте в нього самі.

Арон знову зустрівся поглядом з нею, й підійшов до неї ще ближче. Її складені руки впиралися в оголену груднину короля. Від цього дотику, на її шкірі розсипалися холодні сироти.

— Не раджу тобі цього робити.

— Не робити, що? — їй було тяжко витримати погляд короля, ще й так близько.

— Сварити нас з братом. Вплутуватися в інтриги й плести самій інтриги.

— Тоді не дозволяйте своєму братові, щоб він ображав мою честь! — вона люто стиснула губи в одну лінію. — Можливо я прибула сюди не за власним бажанням, але я ніколи не віддавалась… — Сільвана змовкла, розуміючи наскільки виглядає зараз безглуздо перед королем. — Я не збираюся терпіти приниження ні від вашого брата, ні від вас, — коли вона опустила руки, браслети дзенькнули торкнувшись один одного. — Можете ще більше начепити на мене кайданів, — вона підняла руки, зігнувши їх в ліктях, — прив’язати, уникати мене, міняти коханок скільки завгодно, але вам ніколи не отримати…

Вона не змогла продовжити. Арон її поцілував, різко обійнявши й притиснувши до себе. Король був збудженим, вона це відчувала своїм тілом. Тонка тканина її одягу дозволяла відчути тепло шкіри короля. Ніжні губи Арона, які змусили Сільвану йому піддатися, впустити його вологий язик, пристрасно, волого, цілуватися доки в легенях не залишиться кисень.

Коли Оберштейн розірвав поцілунок, Фалоне закліпала очима, мов її мозок ще не обробив того, що сталося секунду назад.

— Не отримати що? — він опустив погляд на її губи, що розчервонілися від поцілунку.

— Моїх почуттів. 

— Впевнена? — спостерігаючи за нею і-під опущених вій, він поклав руку на її талію, уважно спостерігаючи за її реакцією. — Ти збиралася мені кинути виклик, що ж, сміливо, — він водив пальцями по її тілу, навмисне зачіпаючи мереживну білизну, нічну коротку сорочку. — Ти трішки прорахувалася.

Слова короля були схожими на відро холодної води, яке на неї вилили.

— Що?

— Я – король, з чого ти вирішила, що мені потрібні почуття дівчини, яка ще навіть не стала моєю наложницею? — він не глузував. Його рука піднялася вище, до її грудей. Арон не торкнувся, лише акцентував на тому, що її тіло реагувало на нього. Від цього вона зрадницьке закусила губу, продавлюючи свою лють. — Вдавати інтрижку з моїм братом – це справді заслуговує аплодисментів, — Арон відійшов, гучно плекаючи в долоні. — Роблячи це, ти не подумала про наслідки?!

— Подумала, — Фалоне хоче говорити впевнено, та впевненість її губиться, коли Арон знову скорочує між ними відстань. — Якби я справді вас не цікавила, ви б не прийшли до мене.

— Можливо я прийшов, бо мене не задовольнила коханка.

— Ще одна причина, для того, щоб не робити мене наложницею. Ваша високість, я ніколи не зможу ділити свого чоловіка з іншою! Радше помру!

— Натякаєш, що хочеш стати королевою, чи на те, що накладеш на себе руки, якщо в моєму ліжку будуть інші жінки?

— Я б ніколи не посміла бажати стати королевою. Жити я збираюся довго. Ваша високість я вам натякаю на те, що хотіла б закохатися в чоловіка, й бути для нього єдиною.