- 4 -

Король Арон Одерштейн чітко дав зрозуміти Сільвані, про її місце в його палаці. Їй потрібно було змовкнути, стримати свій непокірливий норов, та не змогла. Замість ввічливого поклону, Сільвана лише вище підняла голову, дивлячись прямісінько в очі короля.

«Я не стану твоєю бранка… наложницею!», — кричав її погляд йому.

В погляді смарагдових очей короля пробігла іскра, коротка, після чого, до нього повернулося знуджена байдужість.

— Мій подарунок вам, особливий, — він вказав поглядом за срібні браслети.

Саме цієї миті, Фалоне зрозуміла, це не браслети-аксесуари, це кайдани. Вона уважно поглянула на руки, й лише зараз відчула, як вони блокують її магію. Вона ледь не задихнулася від обурення.

— Ваша високість, ви боїтеся моєї магії? — її питання було не ґречним.

Арон знову посміхнувся, і цього разу, вона прочитала відповідь в його погляді. Кайдани були на згадку про її становище, про те, що вона його річ. Його кайдани це був вияв його схильності до неї. Одерштейн круто розвернувся й попрямував геть, кинувши байдужу фразу на останок:

— Ночі в Юн-ннусело надто прохолодні, — Сільвана не зрозуміла, значення його слів, і кому вони були адресовані. — Принесіть в її покої ще одну ковдру.

Фалоне розгублено оглядала залу, в якій залишилася майже сама. Даран пішов відразу за королем, навіть не поглянувши на неї. Коротка розмова закінчилась, навіть не розпочавшись. Новий король був темним, а його аура заплямована багряною кров’ю. До такого висновку дійшла Фалоне, коли Арон її залишив саму.

Повернувшись до покоїв, й дочекавшись, коли залишиться на одинці, Сільвана дала волю почуттям. Ганебне її ридання чули виключно стіни ванної.

***

Коли Даран увійшов до своєї кімнати, де на нього вже чекала Віві, яка нудьгуюче валялася на його ліжку. Її волосся звабливо розсипалося по спині, де заплуталося місячне проміння. Даран не любив багато говорити, аж надто під покровом ночі, у власній спальні, з жінкою. Кілька днів подорожі на коні, без зупинки, давало про себе знати. Агосто зголоднів. В нього була витримка, військова, залізна, але він не бачив сенсу відмовлятися від насолоди, коли була така можливість. Віві була саме такою можливістю. Майже завжди поруч.

Він знімає одним рухом куртку та сорочку, кидаючи на підлогу. Не кваплячись знімає пасок та штани. Віві уважно слідкує за ним.

— Складеш мені компанію в купальні? — його губи розтягуються в легкій усмішці.

Даран не чекає її відповіді, оголеним рушає до особистої купальні.

***

Полонянка із Амтріс виявилась зовсім непокірною, і щоб це зрозуміти, Арону знадобилося обмінятися з нею кількома фразами. Вродлива бунтарка йому зараз зовсім не була потрібна в королівстві, тож Арон вирішив, що цього разу його брат помилився. В нього немає часу няньчитися із наложницею. Брати силою він не звик, хоча й мав свої переваги як король, та все ж, десь в середині нього, сидів молодий юнак, якому кортіло, щоб перед ним добровільно вклонялися всі жінки світу. 

Для Арона, який відразу посів трон після смерті батька, було дещо складно врегулювати політичні труднощі знаті, яка могла підбити його авторитет. По всьому королівстві вистачало чаклунів, які б з радістю об’єдналися й скинули сім’ю Одерштейн з трону, ба більше, вони б бажали бачити на троні Еліаса, а не його.

Через свою силу, вплив, розум – батько заволодів повагою всіх підданих, Арону ж було до цього далеко. Виконуючи роботу своєрідного воєнного посла, врегульовуючи міжнародні відносини з іншими королівствами, беручи участь у війнах, йому було зовсім не до розповсюдження своєї слави серед свого народу. Його зрештою виховували не як спадкоємця трону. Він навіть не думав, що колись подібне відбудиться.

Коли стався бунт на чолі з Еліасом, старшим рідним його братом, Арев власного сина замкнув довіку у в’язницю. Арон став його єдиним прямим спадкоємцем. Після зради Еліаса, батько навмисне відправляв свого єдиного законного спадкоємця, щоб розлучити його зв'язок зі старшим братом-бастардом, який був плямою на його оці. Бастард, який був напрочуд вмілим в усьому, до чого брався.

Ареву не подобалося спілкування спадкоємця з бастардом. Бастард, який був значно хитрішим, сильнішим, мудрішим за прямого спадкоємця. Арев хвилювався, що бастард повстане проти нього, як це зробив Еліас.

Кончина короля розв’язала руки Дарану та Арону, один з яких отримав корону, а інший став тінню корони.

Відвідавши кілька зустрічай, провівши переговори з черговими торговцями, Арон щасливо видихнув, коли завершив всі свої справи. Він кілька місяців був королем, але його обов’язки важчали з кожним днем його правління.

— Ваша високість, — хриплий голос бастарда, змусив Арона відірватися від вікна, різко розвернутися до нього обличчям, й зімкнув руки за спиною.

— Даран!

Арон широко, щиро всміхнувся. Єдина людина в його колі, кому він може повністю довіряти не лише своє життя, а й не приховувати свої емоції перед ним.

— Вирішив тебе трішки подражнити, — він продемонстрував братові свої рівні зуби, вишкірившись в зухвалій посмішці.

— Коли ти увійшов? — поцікавився Одерштейн, зовсім не учувши як відкривалися двері кімнати.