Глава 9

Емма

–Холера... Навіть не згадав… – Емма невдоволено дмухнула на долоню та розвіяла напівпрозоре видіння, що показувало, як осипався попелом аркуш з її номером телефону.

Білявка сиділа на широкому, вкритому червоно-чорним покривалом ліжку поряд з великим дзеркалом у візерунковій рамі. Простора кімната була занурена у напівтемряву, сіро-сині тіні впевнено панували за межами невеликої плями світла від невеликого настінного бра, а струнку жіночу фігуру огортав чорний шовк, який таємничо поблискував під час найменшого руху, підкреслюючи білизну шкіри красуні та зібраного на потилиці волосся. Поряд з Еммою лежав телефон,  якісь папери, карта.

– Вплив світляка так легко не обійти, – пролунав чоловічий голос.

–Та майже ж вдалося! Йому полишалось лише зателефонувати. Навіть просто з питанням, чий це номер! Мінімум дії… Клятий «світляк»! Таку схему мені зіпсував! Був би цей йолоп, як і раніше, невдоволеним своїм подружнім життям, аж бігом побіг би телефонувати, а так, воно таке щасливе, що й роздягнену Олену Прекрасну в своєму ліжку сприйме, як деталь інтер’єру! А її ж туди ще спробуй запхни, оминувши його закохано-турботливу попелюшку, що навіть всіх духів-прилипал в квартири виселила! Бідні створіння ледь з голоду не померли! Он останній з вереском вибіг перед від’їздом, бо ж вона всі залишки поганих емоцій зі свого гніздечка вимела, вишкребла, ще й світлими сподіваннями залила!  Де вона набралась того оптимізму, як дворовий кіт реп’яхів!? Та нормальна дружина мала голову прогризти з питаннями чий то номер, а не полишити його на столі  зі святим переконанням, що то щось не важливе! І все це через вплив якогось світляка? Екселенціє, вам не здається образливим, мати під боком шкідника, що так перемішує нам карти! Він  позбавив мене таких тузів в рукавах! Дивно, що Сапфірівського хлопчика не кинувся рятувати.

–А ось той пішак впав до твоїх рук стиглим плодом, саме дякуючи «світляку», – мовив той же голос.

–Прошу не зменшувати мої таланти, – Емма ображено повела плечем, з якого зісковзнув шовк, являючи світу спокусливе тіло, якому б позаздрила і сама Афродіта. – У нього просто не було шансів. Той молодик ладен був напасти на мене просто в крамниці. Такий смішний. Такий голодний…

–Я не зменшую, але саме ця дівчинка-світляк, вибила у нього останню можливість ухилитись від запропонованого курсу.

–То наш «світляк» дівчинка»? Екселенціє,  то ви про неї знаєте! А чому мені раніше не казали?

–Для всіх знань свій час.

–Гм… Як скажете, – Емма, невдоволено стисла губи й змінила тему. – А як щодо того молодика, який уник ДТП? Ми його ще раз беремо в роботу? Там же такі перспективи...

–Ні.  Найближчим часом на нього невигідно витрачати ресурси. Корекція сильна. Дівчисько не пожаліло сил.

–От хто її просив втручатись? Так все мало бути гарно: два трупа, менти, вирок, я…

–Через це втручання вона «засвітилась» перед Тінню й відкрила на себе сезон полювання. А прибрати  незручну фігуру чужими руками, то найефективніше рішення. Нехай навіть дівчисько на диво вдало ухилилось від першої спроби та дременуло з країни.

– Невже наші миролюбні «травоїдні» ризикнули сунулись на сіру територію когось рятувати? – скривилась білявка.

--Може бути й таке. Часом вони обирають напрочуд безглузді квести. Але й нам не варто забувати, що більшість травоїдних природа непогано озброїла.

–Але всі вони призначені для харчування хижаків, навіть ті, хто напрочуд швидко бігає, чи живе у заповіднику, – зневажливо тріпнула плечем жінка.

–У різний час, красуне, у різний час… Хижак має вміти чекати. Але  ти права, наше дівча аж занадто швидко дременуло, – мовив задумливо чоловічий голос. – Можливо їй дійсно допомогли обдаровані. Хоча, чого б то раптом? Вона за все життя до жодного з них й близько не підійшла. Не те, що її сестричка. От з тією мороки було багато. Та варто було її прибрати і ця майже згасла, почала ховатись від світу, спілкування. Світилась лише зрідка і безсистемно.

–Типовий дилетант. Але ж стільки планів зруйнувала! Якщо ви про неї знали, чому ми нею раніше не зайнялися?

--Миші теж бувають корисні. Ця, наприклад, прогризла мішок, заради кількох зерняток, а серед постраждалих ниток трапилась та, на якій тримався загальний шов савану Тіні. Дівчисько порушило баланс, що надало нам можливість діяти активніше.

--То світляк зіграв за нас? – відверто здивувалась білявка.

--Можна й так сказати. Ми отримали  непоганий шанс змінити ситуацію. Коли частина натовпу з’ясовує, що дихає не повітрям, а смородом, це чудова можливість повести його більшість в потрібному нам напрямку. Можна донести людям, що варто власноруч змінювати ситуацію, але щоб розвернути їх у бік будівництва, а не руйнування, до чого вони більш схильні, необхідно докласти набагато більше зусиль. Потрібен розумний лідер. І стратегічне мислення, якого світляк-дилетант апріорі мати не може. Люди завжди віддають перевагу простим рішенням, бо зруйнувати щось, висловлюючи невдоволення, набагато простіше, аніж побудувати кращу альтернативу. Ненавидіти завжди легше, аніж любити. Та ми відволіклись. Що розкажеш про твого «золотого хлопчика»? – уточнив чоловічий голос.

--Ґрунтовно сидить на гачку. По самі зябра. Ще трохи – і наш з тельбухами, – Емма широко посміхнулась, зблиснувши яскраво-червоними вогнями у очах.