22

Алазар

Сказати, що я був шокований – не сказати нічого. У цих мідно-жовтих очах, що глянули на мене, лиш варто було відкинути вуаль, ткеші влаштували ритуальні танці. Я ледве зміг відповісти на запитання жерця, а сам намагався зрозуміти, що мені тепер робити.

Хотілося придушити руду в той самий момент, коли вона зі щасливою посмішкою погодилася стати моєю дружиною.

Святий Флоренсо! Моєю дружиною офіційно стала відьма! Та як це могло статися? Чому жрець прочитав саме її ім'я?

А може краще запитати, хто все це підлаштував?

Не могло ж дівчисько саме якимось чином вписати своє ім'я в церемоніальний лист? Для цього як мінімум варто було пробратися в канцелярію і переконати працівників віддати їй папери. Для цього потрібно бути або вправним шахраєм, або знати кому дати хабаря, або мати великий вплив. А вона лише провінційна недоучка.

Я уважно оглянув зал, намагаючись зловити хоч один підозрілий погляд.

Швидко приходити до тями після потрясінь було професійною звичкою, тому вже в той момент, коли я вів руду за руку у бік виходу з храму, старанно продумував свої наступні кроки.

Акторська гра дівчинки виявилася на висоті. Моя тітонька навіть пустила скупу сльозинку, чого я від неї зовсім не очікував. Думав, що вона продовжить ображатися на мене за те, що обрав пару не з лакеті, але, здається, мала відьма їй навіть сподобалася. Інші гості так само не помітили підміни.

До того ж руда примудрялася відпускати саркастичні коментарі з наймилішим виразом обличчя. Але коли вона припустила, що я її битиму, я ледве не поперхнувся повітрям. У цей самий момент зловив підозрілий погляд Октавіуса, але зараз з ним я говорити точно не хотів, тому знову подивився на руду. За кого вона мене сприймає? Думає, що я знущатимусь з дитини?! Звичайно, думки про те, щоб її придушити, миготіли в голові, але це не означає, що я міг би завдати їй фізичної шкоди.

А от судячи з погляду Естель, вона вперше злякалася навсправжки. Невже погодилася підіграти комусь із моїх ворогів, але навіть не подумала, що я дорослий чоловік лакеті, а тому набагато сильніший за неї та можу випадково прибити в пориві гніву?

Ця думка змусила знову замислитись. Чи може бути, що хтось, підсовуючи мені руду, на це і сподівався? Що я розлючуся, покалічу її чи вб'ю, а мене за це запроторять у в'язницю?

Цікава версія. Та от хто це міг бути? І якщо я не помиляюся, то цей хтось повинен зараз бути серед гостей.

Тепер мені варто знайти Ванессу. Як я буду розв'язувати питання з нею та її батьками - окремий головний біль, але доведеться знайти спосіб заткнути їй рот до того, як я розберуся з гучною справою про серійного вбивцю, і підійде до кінця місяць, визначений у шлюбному контракті. Адже якщо ми розірвемо шлюб до цього терміну, я залишуся практично банкрутом. Цікаво, Ванесса взагалі підозрювала, що розорить мене, якщо мені доведеться з нею розлучатися у перший місяць? Навряд чи. Просто написала перше, що спало на думку. Тим більше, що й колишня дружина нічого не отримає.

А ось руда цього не знала. І переляк у її очах був навіть більш щирим, ніж у ту мить, коли вона попросила її не бити. Невже вона так само не хоче бути поруч зі мною, як і я з нею? Тоді що взагалі тут робить?

Ткеші! Зараз взагалі не можу повірити, що хотів таке пишне весілля. Можна було зробити все тихо, не привертаючи уваги, але заради Ванесси я погодився на таку виставу. Тепер варто швидше закінчити це безглузде свято та допитати малу відьму!

Довелося пояснити дівчинці момент з умовою про місяць без розлучення, а у відповідь отримати нахабне:

- Як можна було народитися таким крокодилом, щоб вигадати подібну умову?!

Я навіть не одразу знайшов що сказати. Та як у такому тендітному тілі вміщається стільки отрути?!

Відповісти мені не дали. До нас поважно підійшов Пауло Верла - спадкоємець імператора. Темно-сіре волосся лакеті було зібране у хвіст і перев'язане червоною стрічкою, а яскраво-жовті очі прискіпливо вивчали вбрання моєї дружини. За ним, тримаючи у руці бокал, ступав Октавіус Ноелз. Останній мав похмуріший вигляд ніж зазвичай, навіть його білий костюм не сприяв святковому настрою через невдоволений вираз обличчя. На того, хто міг підсунути мені відьму, він не був схожий, я шкірою відчував хвилі його обурення. Невже мав намір зірвати мені весілля якимось іншим способом, але зазнав краху?

- Дуже радий бути присутнім на такій визначній події, - сказав Октавіус, вмить перетворюючись на галантного кавалера. Він чарівно посміхнувся і обдарував Естель таким поглядом, від якого дівчата зазвичай впадали в естетичну кому. - Тепер я розумію, чому перший інстигатор приховував від нас свою наречену. Не очікував, що ви справді виявитесь красунею, леді Хеланд.

Я подумки прокляв свого колегу, спостерігаючи за тим, як цей серцеїд відкрито заграє з відьмою. Октавіус Ноелз, як більшість лакеті, був гарним, впевненим у собі, багатим, і мав те, що змушувало будь-яке серце тремтіти - владу. Я не був упевнений, що Ванесса змогла б протистояти його харизмі, що вже говорити про провінційну дівчинку. На Естель мені було начхати, але те, що моя офіційна дружина зараз розтане перед Октавіусом у всіх на очах, загрожувало боляче вдарити по чоловічому самолюбству. Гадаю, саме на такий ефект розраховував маркіз Ноелз. І я вже був готовий підхопити руду, коли її ноги підкосяться під поглядом ловеласа, аж раптом вона відповіла абсолютно бадьорим голосом:

- Дякую за комплімент. Можливо, лорд Алазар просто не хотів давати вам зайвий привід для заздрощів.