16

Естель

Жанет і Дезмонду зрештою довелося залишити стіни моєї альма-матер, але з виразу обличчя дядька я зрозуміла, що це не надовго. Він має намір повернутися і витягнути мене з академії, тепер уже хоча б заради помсти. Розмірковувати над тим які у нього мотиви не було часу, я почала вигадувати план порятунку. Повертатися в дім діда і виходити заміж не входило в мої плани.

- Попроси Рема з тобою одружитися, - запропонувала Кріс, сидячи на своєму ліжку й очищаючи яблуко від шкірки. Я довго вагалася чи попросити у неї допомоги, адже подругами ми з сусідкою якщо і були, то дуже своєрідними. Але дівчина відреагувала спокійно та у своїй манері флегматично. Тепер вона підказувала варіанти виходу із ситуації: - Він давно до тебе нерівно дихає, це помітно. І титул баронета у нього є. Багатства незліченні не обіцяю, але деякий статок є.

- Ти що, цікавилася його фінансовим становищем? - підозріло вигнула брову, дивлячись на сусідку. Вона зовсім не зніяковіла:

- Звісно. Я дізнавалася багато про кого з учнів Фаїрона. Потрібно ж чоловіка собі підібрати. Але ми зараз не про мене говоримо. Так от, якщо вийдеш заміж за Рема, то в тебе, по-перше, з'явиться сім'я та гроші для того, щоб сплатити за навчання, а по-друге, родичі вже нічого не зможуть тобі сказати.

Заміж мені все ще не хотілося, але, зважаючи на все, це був єдиний безболісний варіант вирішення ситуації, в яку я потрапила. Рем мені подобався як даркті, але я ніколи не розглядала його як чоловіка. Він безперечно був гарний, його завжди оточували шанувальниці попри низький титул, але я погоджувалася лише на дружбу і нічого більше. Адже я гадки не мала, як можуть відреагувати мої здібності, якщо він захоче доторкнутися до мене або, боронь Флоренсо, поцілувати.

- Потрібно укласти фіктивний шлюб, - наважилася я, закусивши ніготь великого пальця. - Ми складемо контракт за яким будемо одружені лише до кінця мого навчання, а потім розірвемо шлюб.

- Не забудь вказати суму, яку залишиш собі після розлучення, - підказала Кріс, відклавши ножа на стіл, а замість нього схопивши до рук газету. Я мало не вдавилася повітрям і змахнула руками, протестуючи:

- Ні, ні! Піду з тим із чим прийшла. Мені чужого не треба. Якщо Рем погодиться допомогти хоча б за таких умов, то я буду дуже рада.

- Як знаєш, - знизала плечима сусідка по кімнаті, розглядаючи фотографію на розвороті, і раптом вигукнула, цитуючи статтю: - Весілля першого інстигатора зовсім скоро! Залишилося трохи, два тижні, і вся Етенія дізнається ім'я обраниці герцога Хеланда. Цікаво, вона дійсно даркті, як стверджують чутки? Чи їх розпускають через заздрощі?

Кріс підвела голову і запитливо поглянула на мене. Я навіть розгубилася від того живого інтересу, що майнув у її очах. Зазвичай дівчині не особливо важлива моя думка. І який збіг, що саме цього разу мені було що сказати! Обраницю крокодила я добре роздивилася, але краще б не бачила її ніколи в житті. Ванесса після перекинутого відра принишкла, можливо, готувалася до весілля, але кидати на мене зневажливі погляди не припиняла, і вирощувала в мені параною, змушуючи чекати нової каверзи.

Блондинка з ляльковим личком незлюбила мене з першого погляду. Не знаю, що саме послугувало приводом, можливо, я не вчасно увійшла в аудиторію або у Ванесси вроджена алергія на рудих, але я одразу потрапила до неї в немилість. Через те, що лялечка була з заможного і знатного роду, у неї завжди було багато подруг, яких вона спритно перетягнула на свій бік, а тому дружити зі мною стало поганим тоном. Через Ванессу мені довелося змінити трьох сусідок, перш ніж я зустріла Кріс. Перша цілий тиждень скаржилася комендантці, що вночі я смикаю її за волосся і заважаю спати, друга стверджувала, що від мене погано пахне і в неї від цього мігрень, а третя вирішила піти далі за попередніх і почала шкодити: підкидати колючки мені в ліжко, гірчичний порошок у взуття та барвники у шампунь та мило. Після цих трьох дивна флегматична Кріс здалася мені даром небес.

- Ти що заснула, Есті? - "дар небес" помахав рукою перед моїм обличчям, привертаючи увагу. Я стрепенулась і швидко випалила:

- Не знаю. Може й даркті. Хтозна-кому не пощастило із цим крокодилом, тьху, тобто інстигатором.

- Ти зовсім не розумієшся на чоловіках, - скривилася Кріс, висловлюючи своє ставлення до мого смаку, і повернулася до читання статті.

Я лише зітхнула, дивлячись у вікно. Лорд Алазар більше в моєму житті не з'являвся, і я сподівалася, що ніколи не з'явиться. Тільки імперського обвинувача мені не вистачало для повного щастя! Ніхто мене відраховувати не поспішав, навіть не насварили, а тому я подобрішала і перестала вигадувати кровожерливі плани помсти. Тому, якщо герцогу Хеланду так необхідно зберегти в таємниці ім'я своєї обраниці, то я не буду його підставляти.

- Ти допоможеш мені зв'язатися з Ремом? - рішуче обернулася я до сусідки. - Мені все ще не можна залишати кімнату, крім відвідування лекцій.

- Звичайно, - Кріс кивнула, не відриваючись від читання. - Пиши записку, а я йому віднесу.

Не зволікаючи, я взялася до справи. Підібрати слова виявилося непросто. Я тричі переписувала послання. Навіть Кріс почала нервувати та підганяти мене. За минулі півтори години вона встигла двічі перечитати всю газету та обуритися з приводу того, що на її улюбленця інстигатора - і що дівчата в ньому знаходять?! - гострить зуб другий обвинувач. Тепер вона стояла поряд зі мною і заглядала через плече.

- Допиши «З любов'ю, Естель», - видала дівчина вкрай важливе зауваження й отримала від мене скептичний погляд, на який поспішила виправдатися: - Він так швидше примчить!

- Вже пізно, - я глянула у вікно на сутінки, що опускалися на територію академії, і почала складати лист навпіл: - Ми побачимося з ним завтра і все обговоримо.

- На парах зібралася обговорювати? - пирхнула Кріс, висмикуючи з моїх рук аркуш паперу. - Давай, віднесу, а тоді вже вирішимо, де і що обговорювати.