15

Алазар

З дня виявлення третього тіла минуло дві доби, але нічого конкретного з'ясувати не вдалося. Натан стояв біля порожнього столу, на якому він зазвичай оглядав тіла і задумливим поглядом вивчав небо за вікном. Я читав сьогоднішню газету. Другий день поспіль репортери публікували власні припущення щодо мотивів серійного вбивці. Деякі припускали, що якась руда дівчина відмовила чоловікові у коханні, а він тепер мститься кожній володарці вогняних локонів.

Після прочитання цих рядків перед внутрішнім поглядом сам собою сплив образ рудої з Розенштант. Вона знову нагадувала кішку, що здибила шерсть і готова була вчепитися кігтями в моє обличчя, захищаючи власне право вчитися в академії.

Після тієї розмови в кабінеті дядька нахабне дівчисько несподівано часто почало відвідувати мої думки. Охолонувши, я навіть відчув докори сумління через те, що попросив Вернона відрахувати її з навчального закладу. Тоді мене накрутила Ванесса. Я навіть не зрозумів, що саме з її слів змусило мене так визвіритися на руду. Дівчата постійно сваряться, і мені взагалі не треба було втручатися. Та в ту мить вогню додали ще й слова Естель. Дівчисько знущалося з мене, дивлячись прямо в очі. Зараз розумію, що я мав поводитися стриманіше, але тоді... Що зі мною взагалі відбувалося? І чи варто мені написати дядькові, щоб він дав спокій тій дівчині, чи граф уже виставив її за ворота?

- Мені більше подобається версія з кінцем світу, - пирхнув Натан, зазирнувши мені через плече. Я здригнувся і скоріше перегорнув сторінку газети, намагаючись цим рухом прогнати образ рудої студентки.

- Це була вчорашня версія, - відповів загальмовано. - Напевно, вона не так сильно відгукнулася читачам, як тобі, і її вирішили замінити любовною історією. Не всі жителі імперії нерівно дихають до окультистів та їх обрядів щодо ввергнення світу у темну безодню.

- Ну і дарма, - знизав плечима Натан і почав перебирати свої інструменти, як він робив завжди, коли його щось турбувало.

Кілька хвилин у просторому кабінеті панувала тиша, в якій я встиг у всіх деталях роздивитися фотографію другого інстигатора і за сумісництвом мого найвідданішого ворога - Октавіуса Ноелза. Він стояв поруч зі спадкоємцем трону, майбутнім імператором, оманливо привітним і добродушним Паулом Верлою. Ці двоє недаремно потоваришували, обидва вміли йти по головах заради досягнення власних цілей. Мрія Октавіуса легко читалася між великими літерами заголовка статті: «Як скоро маркіз Ноелз стане першим інстигатором?».

Гучно видихнувши повітря через стиснуті зуби, я відклав газету і пройшов в інший кут кабінету, розмірковуючи над тим, в якому становищі я опинився.

Стати першим інстигатором мені вдалося завдяки тому, що я проявляв себе з кращого боку, сумлінно працював, старанно налагоджував відносини з аристократами, і зміг вислужитися перед імператором Ірієном Верлою. Але нинішній правитель старий і хворий, останні тижні він не підіймається з ліжка, а після його смерті на престол зійде Пауло, який може змовитися з Октавіусом і позбавити мене всього. Я бачив єдиний спосіб цього уникнути - проявити себе в цій гучній справі та заручитися підтримкою високопоставлених лакеті, наближених до імператорської родини. Але справа не хотіла йти мені назустріч.

- Організацію весілля завершено? - висмикнув мене з думок голос друга. Обернувшись до нього, я деякий час просто розглядав Натана, не в змозі вловити сенсу його питання, потім кивнув і видихнув:

- Так, я довірив це Майї. Вона проконтролює останні приготування.

- Вона у тебе свята, - з легкою заздрістю зітхнув Натан і заслужив мій іронічний погляд, але проігнорував його: - І будинком управляє, і рахунками керує, і весілля організовує. Це не жінка, а мрія!

Моя управителька вже два роки відкидала будь-які спроби Натана налагодити з нею контакт. Чому вона це робить не було зрозуміло ні мені, ні медексперту. А він закохався у неї та вже давно навіть не дивився на інших жінок.

- Вона хоч знайома з твоєю нареченою? - у голосі Натана ковзнули ревниві нотки, тільки я сам не зрозумів кого і до кого в цій ситуації міг приревнувати друг. Тому лише хитнув головою:

- Ні, я вирішив, що нікому не говоритиму. Хоча Майя намагалася на мене образитись і навіть приставити шпигуна.

- Шпигуна? - реготнув Натан. - Відправила слідкувати за тобою Челсі?

- Саме так, - посміхнувся, згадавши як маленька покоївка, переодягнувшись у непримітну сукню, намагалася непомітно крастись за мною по вулиці. Довелося пірнути в підворіття, дочекатися коли служниця забіжить слідом і трохи налякати. Після цього послав горе-шпигунку додому, а сам пішов далі.

- Невже думаєш, що Майя здатна тебе підставити?

- Не думаю, але все ж таки не хочу наражати на небезпеку свою наречену і наше весілля, - при згадці майбутнього свята я скривився та опустив голову. Запрошені дуже важливі лакеті, перед якими я не можу вдарити обличчям у бруд. Зараз будь-який скандал може стати приводом для того, щоб усунути мене з посади. Тому весілля має пройти спокійно та ідеально. - Не хочу, щоб через мою обраницю хтось зумів зіпсувати свято.

- Знаєш, - задумливо підтиснув губи Натан, ніби розмірковував над чимось неймовірно важливим, але зрештою прорік: - Я навіть не знаю які жінки тобі подобаються. Завжди був упевнений, що навчанням та роботою ти захоплений набагато більше, ніж протилежною статтю. Може хоч натякнеш яка вона?

- Не натякну, - безапеляційно відповів, і зробив спробу повернути друга до обговорення важливіших тем: - Краще збирай речі. Поїдемо оглядати будинок жертви.

- Ми ж його вже оглянули, - здивувався Натан, але все ж закрив замки на своїй валізці.

- Ми були у домі третьої жертви, а тепер я домовився про те, щоб відвідати будинки двох попередніх.

- Ти не довіряєш слідчим? - хмикнув Натан, слідом за мною прямуючи до дверей.

- Нікому не довіряю, - у звичній манері відмахнувся я.