12

Алазар

Вивчивши поглядом великий особняк, що потонув у кущах троянд і відгородився від міста пристойним кованим парканом, я штовхнув хвіртку. Вона виявилася відкритою, як і очікувалося. Над дверима висів червоний ліхтар, а у вікнах через темний тюль було видно рухи силуетів.

Варто було мені піднятися сходами, двері відчинилися. На порозі з’явилася дівчина з великим декольте. Оглянувши її відверте плаття, спідниця якого мала виріз від стегна, що дозволяло побачити ногу, затягнуту в чорну панчоху, я підняв очі. Вони неслухняно пірнули у декольте, але все ж зосередилися на обличчі незнайомки. Варто було визнати, що виріз сукні був найцікавішим у її зовнішності. Маленькі очі на витягнутому обличчі та пухнасте світле волосся не викликали жодного бажання затриматися у закладі мадам Сазорі.

- Господарка на місці? - спитав похмуро. Дівчина розгублено посміхнулася:

- Навіщо господарка? Я вже тут і готова виконати будь-які твої бажання, красеню!

Треба було попросити репортерів надрукувати мій портрет на першій сторінці найдешевшої газети, щоб кожен собака Етенії знав першого інстигатора в обличчя.

Спокійно дістав жетон та продемонстрував його працівниці закладу. Посмішка стекла з її обличчя, як розплавлений віск по свічці, вона зробила крок назад у осяяний жовтим світлом отвір і почала заїкатися:

- Я-я-я… н-не-не…

Зробивши впевнений крок слідом, я окинув приміщення швидким поглядом, потім жестом велів дівчині заткнутися і повторив запитання:

- Хазяйка закладу де?

- У кабінеті, — промимрила даркті.

- Веди.

Вона слухняно розвернулась і побігла всередину будинку.

Мене проводжали зацікавленими та здивованими поглядами відверто одягнені панночки та задобрені алкоголем чоловіки.

- Алазаре! - один із відвідувачів будинку розпусти подався вперед і майже вчепився мені в піджак. В останній момент я підбив його руку та відштовхнув від себе. Хотів ще додати прискорення у зворотному напрямку, але раптово впізнав його.

- Гароне?

- Саме так! - весело озвався нетверезий знайомий. Переді мною стояв герцог Гарон Верла, племінник нинішнього імператора, відомий своєю любов'ю до жінок, алкоголю та дурману. Колись давно ми навчалися в одній академії. - Як давно ми не бачилися, друже!

"Напевно, відколи я почав працювати по двадцять годин на добу, щоб отримати престижну посаду, а ти почав промотувати свій статок у борделях і казино" - подумки відповів я, а вголос погодився:

- Справді, давно.

- Невже лорд чванько вирішив відвідати нормальний заклад і розважитись? - гикнув Гарон. Йому на руку повісилася смаглява красуня, вона спокусливо посміхнулася мені, але я хитнув головою:

- Я тут по роботі.

- Ооо, - розчаровано простягнув лакеті й пожурився. - А я думав повеселимося.

- Іншим разом, - ввічливо посміхнувся, бажаючи якнайшвидше позбутися уваги Гарона. Які ткеші взагалі занесли його сюди саме цього вечора? Він наче не любив подорожувати, і раптом опинився так далеко від столиці. Ще й зустрів мене саме у борделі! Знаючи, як цей герцог вміє прикрашати ситуації, ця зустріч загрожує мені неприємностями в майбутньому.

- Заходь до мене, коли повернешся у столицю! — сказав Гарон на прощання. - Я завтра вирушаю додому.

- Обов'язково, - пообіцяв я на ходу, навіть не обертаючись. І чудово знав, що забуду про цю обіцянку вже вранці.