5

Алазар

Навіть не одразу зрозумів, що створіння, яке вилетіло з коридору, це студентка в якомусь чорному безформному мішку. Вона в саван закуталася чи що? І куди так бігла? На території жіночої академії начебто немає цвинтарів.

Легка як кошеня, я ледь похитнувся, а вона аж на підлогу впала. Ще й зашипіла як дика кішка, а потім звела на мене погляд.

Очі в неї виявилися світло-карі, яскраві як бурштин, з жовтими відблисками в глибині. А волосся вогненно-руде та шовковисте.

Хотів подати руку, щоб допомогти підвестися, і попросити вибачення, але раптом усвідомив, хто зараз переді мною сидить.

- Естель Руд? - запитав без зайвих сантиментів. Очі дівчинки злякано розширилися, але все ж вона кивнула, навіть не намагаючись встати з підлоги. Тоді я сів навпочіпки, хоч і в такому положенні виявився вищим за дівчисько.

- Значить, ось що за реп'ях причепився до Ванесси.

Вона ахнула від такого компліменту і витріщила на мене очі. Я не збирався її принижувати чи лякати. Хотів просто трохи провчити та відпустити. Все ж я не садист і мав намір дозволити розібратися з нею ректору. Та, побачивши руду даркті, відчув дивне бажання трохи поговорити з тією, кого Ванесса називала відьмою.

Я очікував, що дівчина знітиться або почне виправдовуватися, але руда раптом хижо звузила очі та видала:

- Тут колючок багато, тому стежте ретельніше, щоб ваша с-с... собачка жіночої статі бігала акуратніше, а то всіх на хвіст начіпляє.

Я ледве не вдавився повітрям на вдиху. Що вона щойно сказала?! Просто мені в обличчя! Та як у такому дрібному тілі вмістилося стільки нахабства, ткеш забирай?!

- Ну, а мені вже час, - даркті рішуче підскочила на ноги, крадькома потираючи забитий поперек, і спробувала мене обігнути, але я різко вирівнявся і гаркнув:

– Стояти!

Зазвичай після такого крику навіть екіпажі на вулиці зупиняються і голуби в польоті завмирають, а нахабне дівчисько лише трохи загальмувала, заявивши:

- Більше нічим не можу допомогти, лорде інстигатор. Безкоштовні поради для вас на сьогодні скінчилися, а мені ще треба призначене покарання відбувати у своїй камері.

- Чому ж ви не в ній, студентко? - я сховав руки в кишені штанів та спостерігав за тим, як Естель неспішно, але впевнено тікає від мене.

- Ось якраз біжу у напрямку місця ув'язнення.

- Вам в інший бік, - схилив голову до плеча, вивчаючи нахабне створіння. На тлі рудої відьми Ванесса виглядала казковою принцесою.

- А я коло зроблю, - мені вже здавалося, що збентежити цю студентку було неможливо, бо вона з викликом промовила: - Ерас кругла, куди б я не пішла, все одно до кімнати прибіжу. Але треба поспішити.

Після цього вона підібрала спідницю і спробувала втекти. Лише спробувала, бо моя рука зімкнулась на її лікті та смикнула назад. Старанно контролюючи силу, щоб не завдати їй шкоди, я утримував студентку на місці. Естель пискнула, але навіть не спробувала закричати, тільки розлючено намагалася звільнитися від моєї руки. Окинувши дівчину поглядом, я вирішив:

- Ходімо до ректора! Нехай він скаже з якого боку вам Ерас обходити, щоб потрапити до гуртожитку.

- Навіщо до ректора, лорде інстигатор? - руда все ще намагалася вирватися та вперлася п'ятами, коли я попрямував до сходів. - Вам свою справу розслідувати треба, а не тягати дівчат по академії! - обурювалася вона.

- Не переймайся, встигну розібратися і зі своєю справою, і з такою нахабною порушницею, - я нагородив руду зверхнім поглядом, а вона скривилася:

- Впевнена, у вашій голові це звучало набагато краще, лорде, - вона ще раз смикнулася, та я навіть бровою не повів. Дівчина фиркала, мов їжачок, намагаючись вивільнитися. Я знав, що не завдам їй шкоди. Фізично принаймні. Але мусив довести її до ректора, куди вона сама навряд чи погодиться піти. Руда гарпія витримала дві хвилини мовчання, а потім повідомила: - Вам ніхто не казав, що м’язи не заміняють мозок?

Я скоса глянув у розлючені очі рудої. Вона безрезультатно намагалася спопелити мене поглядом.

- Здається, ви пропустили уроки з елементарної ввічливості, міс Руд.

- А ви, схоже, були на усіх уроках грубощів і вчилися на відмінно!

Зробивши глибокий вдих, я зупинився, повернувся до рудої та поглянув їй в очі:

- Ви дійсно думаєте, що вмієте саркастично відповідати? Раджу вам не переоцінювати себе.

Дівчині довелося піднятися навшпиньки, але і так вона виявилася нижчою за мене.

- Я включу вас у свій список подяки за ваші цінні поради!

Я лише хмикнув та повів студентку далі коридором. Естель Руд виявилася навіть більш дратівливою, ніж я уявляв з розповідей нареченої.

Отже, зараз перевіримо настрій дядечка. Якщо зможу обміняти в нього цю відьмочку на принцесу, тоді забуду про руде дівчисько, але якщо ні - зроблю так, щоб вона більше ніколи не руйнувала мені плани.