Ще за Панька все відболіло, віджило, вмерло, відцвіло,
Й галеру непростих мандрівок у тиху гавань занесло.
Борти ледь бриз морський хитає, не ворушить весла вода,
Лиш птаха спомини здригає граційним помахом крила.
Та певно ні, не всі спокуси, тортури й муки крижані
Зостались там в буремних водах -
Тихцем й у гавань запливли.
Плескоче в брижах жваве море,
І весла в кочетах скриплять. Бурунить хвацький вітер хвилі,
А мрії вдалечінь манять.
Дарма що здавна вже на рейді й забув як стати до стерна,
Свій шлях у морі клекотливім віднайде парусник-душа.
Відредаговано: 24.11.2024