757. РЯБО́Й >>> (ряби́й); (зозуля́стий)

Вступ

Московський прикметник рябо́й уживається як у загальному значенні «покритий плямами», так і в спеціальному — щодо забарвлення свійської птиці. В українській мові ці значення розрізняються лексично.

✦ Уточнені значення московського «рябо́й»

1️⃣ Загальне значення (плямисте, строкате)

➡ український відповідник:
ряби́й

Тлумачення:
Покритий плямами іншого кольору або відтінку, що виразно виділяються на основному фоні.

2️⃣ Спеціальне значення (про курей, квочок)

➡ український відповідник:
зозуля́стий

Тлумачення:
Такий, що має характерне строкате забарвлення, подібне до оперення зозулі; уживається переважно щодо свійської птиці.

✐ Коментар до українських відповідників

Українська мова розмежовує загальне поняття плямистості (рябий) і традиційне позначення забарвлення свійської птиці (зозулястий), тоді як московська мова передає обидва значення одним прикметником рябо́й.

⚠ Типова помилка

❌ ряба квочка
✔ зозуляста квочка

✒ Коротка шпаргалка

рябо́й (заг.) → рябий

рябо́й (про курей) → зозулястий

☝ Пояснювальна примітка (про пёстрый)

Московський прикметник пёстрый має ширше значення, ніж рябо́й, і зазвичай відповідає українському строкатий — загальному позначенню багатоколірності або різнобарвності.
Водночас у спеціальних контекстах, зокрема при описі забарвлення свійської птиці, українська мова використовує традиційний видовий прикметник зозулястий, який означає конкретний тип строкатого оперення.

Таким чином, зозулястий не є прямим відповідником до пёстрый, але може вживатися як точніший український відповідник у вузькій семантичній сфері, де московська мова користується загальнішим прикметником.

✅  Висновок

Розділ РЯБО́Й демонструє, що українська мова не лише передає загальну ознаку плямистості словом рябий, а й зберігає традиційні, семантично точні назви для окремих типів забарвлення, зокрема у тваринницькій лексиці.
На відміну від московської мови, яка часто узагальнює різні відтінки значення одним словом (рябо́й, пёстрый), українська мова лексично розрізняє загальне й спеціальне, що забезпечує точність, стилістичну природність і культурну спадкоємність мовлення.