370. ОБУСЛОВЛИВАТЬ >>> (обумовлювати); (зумовлювати)

Слово «обусло́вливать» — одне з найпоширеніших у науково-публіцистичному стилі московської мови. В українській мові воно передається двома різними, але подібними за значенням дієсловами: «обумо́влювати» та «зумо́влювати», і вибір залежить від контексту причино-умовного зв’язку.

Отже, московське дієслово «обусло́вливать» в українській мові передається двома окремими дієсловами залежно від контексту:

·       обумо́влювати — коли йдеться про умову, передумову, залежність;

·       зумо́влювати — коли йдеться про пряму причину, результат.

Це дозволяє точніше розрізняти філософські, соціальні й наукові формулювання.

✍️ Уточнені тлумачення українських відповідників:

• обумо́влювати
→ Визначати щось через наявність певних умов або залежностей. // Обумовлювати характер процесу, обумовлювати можливість, обумовлювати виникнення.

• зумо́влювати
→ Спричиняти щось; виступати як причина. // Зумовлювати події, зумовлювати зміну, зумовлювати наслідки.

⚒ Головне розрізнення:

• обумовлювати = робити можливим за умови;
• зумовлювати = викликати, породжувати як причинний фактор.

Речення (Таблиця 270) логічно чітке, з правильним уживанням:

·       обумовлює — як взаємозалежність;

·       зумовлює — як причина/наслідок.

✍ Поради щодо вживання:

• обумовлювати — коли йдеться про взаємозв’язок, передумови, логічні чи історичні залежності.
• зумовлювати — коли йдеться про причину, що викликає певний наслідок.
• У науковому стилі обидва слова важливо розрізняти, щоб уникнути стилістичної неточности.

☝ Типова помилка:

Використовувати лише «зумовлювати» в усіх випадках — спрощення й калькування.

✔ Висновок:

Слово «обусло́вливать» в українській мові розділяється на два точні відповідники:

• обумо́влювати — для умов, залежностей;
• зумо́влювати — для причин, наслідків.

Це дозволяє семантично розмежовувати складні філософські, наукові й публіцистичні побудови.