Багатство української мови. Словник-Довідник. Том 2

355. ОБЕЩАНИЕ >>> (обіцяння); (обіцянка)

 

У московській мові слово «обеща́ние» вживається і як дія (по суті — процес обіцяти), і як конкретне зобов’язання або декларація.

В українській мові існує розмежування:

  • обіця́ння — дія, факт проголошення наміру (книжно-нейтральне);
  • обіця́нка — розмовна або стилістично забарвлена форма з конотацією конкретного зобов’язання (іноді — зневажливого).

Це дає змогу точно передавати емоційний і функціональний контекст, не калькуючи з московської.

ф

Поради щодо вживання:

  • обіця́ння — коли йдеться про сам факт обіцянки, процес мовлення або образну дію (напр., «обіцяння надії»).
  • обіця́нка — у побуті, коли є емоційне або жартівливе ставлення:
    «Його обіцянки — порожні обіцянки!»
    «Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість».

Типові помилки:

  • Вживання обіцянка у високому стилі або в офіційних текстах — стилістична невідповідність.
  • Невмотивоване уникання обіця́ння, яке цілком нормативне й доречне в публіцистиці, художніх і офіційних текстах.

✔ Висновок

Московське слово «обеща́ние» в українській мові розділяється на два точні відповідники:

  • обіця́ння — як дія, нейтрально;
  • обіця́нка — як зобов’язання, емоційно або з розмовним відтінком.

Це дає змогу точно передати як поетичні образи, так і іронію, зневагу чи обурення.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше