295. МОЛЬБА >>> (мольба); (благання)

У московській мові мольба́ охоплює всю шкалу прохальних емоцій — від тихої молитви до відчайдушного волання.

Українська мова розділяє:

• мольба́ — книжне, урочисте або релігійне прохання;
• блага́ння — життєве, людське, сильне й часто драматичне прохання.

☑ Таким чином, мольба́ → два стилістично відтінені відповідники, що дозволяє виразно передати ситуацію.

Коментар до речення (Таблиця 295):

• мольба → як урочисте, внутрішнє, стримане прохання, — майже молитва.
• благання → як емоційний вибух, тілесний, звуковий, розпачливий, — із глибини болю.
• У московському перекладі обидва рази — мольба / мольбы, і тільки контекст змінює відтінок.
• В українській мові це два стилістично розрізнені слова, що дозволяє виразно показати розвиток драми.

Поради з вживання:

▪ мольба́:

• Використовуйте в урочистих, піднесених або релігійних контекстах;
• Приклади: мольба до небес, мовчазна мольба, мольба у вірші.

▪ блага́ння:

• Використовуйте в художніх, драматичних і розмовних контекстах;
• Приклади: крики й благання, чути благання дитини, безмовне благання в очах.

Типові помилки:

• Вживання мольба́ в розмовному або емоційно насиченому побутовому контексті — стилістичне перевантаження;
• Уживання блага́ння в молитвах — стилістичне зниження (краще — моління або мольба).

✒ Літературний приклад:

Спочатку була мольба — тиха, майже молитва: не відбирайте хату, бо то вся її старість. Та коли відчинили двері силою, з уст вирвалося благання — хрипке, відчайдушне, без слів, лише плачем.