279. МАНИТЬ >>> (надити); (манити)

У московській мові «мани́ть» означає:

1.    Приваблювати, вабити, зваблювати — як у переносному, емоційному сенсі → українське на́дити.

2.    Кликати жестом, рукою, поглядом — тобто рухом притягувати увагу → українське мани́ти.

В українській мові це лексично розмежовані дієслова з різними стилістичними відтінками.

Отже, у московській мові дієслово «мани́ть» може означати як:

• емоційне приваблення (вабити, зваблювати),
• так і жестове кликання (рукою, поглядом тощо).

В українській мові ці значення розділяються між двома дієсловами:

• на́дити — коли йдеться про ваблення, спокусу, потяг;
• мани́ти — коли йдеться про знак, жест, що закликає.

Коментар до речення (Таблиця 279):

• Перше мани́ла → надила — образне, поетичне ваблення, що викликає емоційну тягу.
• Друге мани́ла → мани́ла — жестове кликання, фізичний рух.

☝ Завдяки цьому структурному прийому в обох мовах зберігається стилістична паралель, але в українській — ще й лексична точність і багатство вираження.

Поради з вживання:

• У художніх і фольклорних текстах на́дити вживається для зображення емоційного тяжіння (ліс надив, запах надив).
• У діалогах, оповідях про дії — мани́ти, коли є жест або знак.

Типові помилки:

• Механічне вживання мани́ти замість на́дити в образному поетичному контексті — втрата стилістичної виразности.
• Нерозрізнення значень призводить до плутанини між дією й емоцією.

✔ Висновок

Слово «мани́ть» у московській мові потребує розділення на два українські відповідники:

• на́дити — емоційне, метафоричне ваблення;
• мани́ти — фізичне кликання, жест.

☑ Це розділення дозволяє зберегти образність, точність і стилістичну гнучкість українського мовлення.