Багатосвітова інтерпретація

Минуло вже вісім років з того моменту, як я закінчив педагогічний університет. Навчання мені далося зовсім нелегко. Багато супутніх дисциплін я не любив і чесно кажучи просто не хотів їх вивчати. Тільки фізика, математика та астрономія були для мене променями світла в темному царстві навчання.

До педуніверситету мене привела випадковість. Валентина, з якою я тоді зустрічався, переконала мене подати документи в університет разом із нею. Вона вступила на вчителя молодших класів, а я на викладача фізики та астрономії. Щоправда, ми припинили будь-які стосунки вже після першого курсу, тому що дівчина була дуже вітряна та мінлива. Але діватися мені вже було нікуди, довелося навчатися далі.

Після закінчення педуніверситету я влаштувався працювати вчителем в одну із середніх шкіл недалеко від мого будинку. Спочатку мені ця робота дуже подобалася. Але з часом я зрозумів, що більшість учнів мене просто ненавидить і фізика разом з астрономією їм зовсім ні до чого. До того ж інші вчителя цуралися свого повернутого на науці колеги. Спільну мову, на жаль, мені не вдалося знайти у школі ні з ким.

Надворі були лихі 90-ті. В країні розпалялася економічна криза. Безробіття побило всі рекорди. Тому змінити роботу в мене не було жодної можливості. У підсумку я все більше і більше замикався в собі.

Щоб хоча б якось скрасити свою самотність, я почав захоплюватися теорією багатосвітової інтерпретації. Читав безліч української та закордонної наукової літератури, уважно стежив за останніми досягненнями світової фізики. Через деякий час я навіть сам почав писати прості рівняння, що обґрунтовують багатосвітову інтерпретацію. Для цього я придбав собі додому велику зелену крейдяну дошку, яка є у будь-якого поважаючого себе фізика-теоретика.

Згідно з теорією багатосвітової інтерпретації, за будь-якої дії, спостереження або навіть думки, людина розділяється на нескінченну кількість своїх версій, кожна з яких бачить свій власний результат даного впливу. Відповідно кожна версія людини отримує свою власну версію Всесвіту, зі своїми минулим і майбутнім.

Виходячи з цієї теорії, щомиті будь-яка людина тією чи іншою мірою змінює навколишню реальність, а також свої минуле та майбутнє.

Я наполегливо працював, згори донизу виписуя дошку рівняннями та періодично стираючи непотрібні частини розрахунків мокрою губкою. Нарешті мені вдалося вивести підсумкове рівняння, що пояснювало лише частину теорії багатосвітової інтерпретації, а саме минуле виникаючих версій Всесвіту. Але щось мені підказувало, що це рівняння не відображає всієї картини дійсності. Я марно міркував впродовж довгого часу, намагаючись зрозуміти де все-таки я помилився.

Нарешті одного вечора у якості експерименту я додав у рівняння фактор гравітації. Це тут же все розставило на свої місця. Адже гравітація це єдина сила, яка впливає одночасно на світло, простір і час.

Згідно з моїм рівнянням для зміни минулого необхідно, щоб на спостерігача впливало відразу дві сили гравітації, вектори яких спрямовані протилежно один до одного. До того ж спостерігач мав попередньо внести певні збурення у створення версій самого себе та відповідних версій Всесвітів. Ці збурення під дією двох різноспрямованих сил гравітації зможуть створити сприятливі умови для зміни минулого.

Я налив собі келих вина та затишно вмостився в кріслі, розмірковуючи про те, як складно і гармонійно влаштований наш Всесвіт. Мене вражало, що навіть думка людини сама по собі вже ціла квантова подія, яка кардинально змінює реальність. Тобто навіть подумавши про що-небудь, ми вже створюємо нову версію Всесвіту.

– Чому б не спробувати так змінити реальність, щоб досягти певної практичної мети? - міркував я. – Тобто, наприклад, поспішаючи вранці на роботу, людині потрібно буде на перехресті повернути ліворуч. Але вона натомість поверне праворуч і почне віддалятися від свого офісу. В результаті людина створить такі версії Всесвітів, яких просто не повинно було існувати. Куди її це може привести? Чи змінить це її минуле, сьогодення та майбутнє?

Я встав з крісла та продовжив захоплено писати рівняння. Лише під самий ранок я подивився на годинник та схаменувся. Пора було на роботу і часу на сон зовсім вже не лишалося.

● ● ●

У вчительській було велелюдно. Шкільний робочий день закінчувався. Вчителя неспішно збиралися по домівках. Я підійшов до директора і відпросився на завтра до обіду, пославшись на особисті справи. Я дуже хотів перевірити свою теорію на практиці, а чекати вихідних мені зовсім не кортіло.

Йдучи вулицею я не помітив того, що директор ще довгий час дивився з вікна мені вслід. Якось на святкуванні дня народження одного з вчителів, я випив зайве та розповів про свої захоплення теорією багатосвітової інтерпретації. Після цього до мене міцно приклеїлося прізвисько "Павло-теоретик".

Я йшов додому та згадував лавку, на якій познайомився з Валею дванадцять років тому. Я тоді чекав на відкриття книгарні. Залишалося ще близько пів години, тому я вирішив присісти відпочити. Лавка була забруднена графіті, багнюкою та залишками їжі. Я встав на сидіння ногами й сів на спинку. Так тоді робили всі в парку.

За хвилину поруч зі мною влаштувалася дівчина в червоній куртці, зав'язуючи шнурки на черевику. Вона мигцем глянула на мене та пожартувала з приводу того, що не знає, від чого більше шансів упасти – від розв'язаних шнурків чи незручного сидіння на спинці лавки. Ми розговорилися, потім згодом почали зустрічатися.

● ● ●

Рано вранці я вийшов із дому. На мені були вдягнені джинси та біла футболка. Сонце ще тільки підіймалося над дахами будинків. Ранковий вітерець приємно освіжав.

Я пішов манівцем до лавки. На початку я попрямував зовсім у протилежний бік, спеціально звертаючи в різні незнайомі мені провулки. Дорогою я підняв дрібну монетку, хоча ніколи такого раніше не робив. Потім погладив пса, що сидів на тротуарі, хоча не люблю собак. Поговорив про погоду з продавцем овочів, хоча зовсім не був товариським. Перетинаючи тротуар пострибав на одній нозі по накреслених крейдою класах, викликавши сміх дітей.