Славік давно марив думкою використати свого «славіка» без традиційних зобов’язань. Одна ніч і все. Максимум дві. Крім того, було в дорослих жінках щось таке, чого бракувало молодим дівчатам. «Мамця прийде й попіклується про мале проблемне кошеня,» чи чогось подібного. Славікові батьки у свої двадцять три вже чекали другу дитину, а цей кучерявий бугай чекає хіба, що на гарячих мілф. Інфантильність — біч покоління. Але зараз його голова зайнята дещо іншим. Спогади. Спогади про їхню першу, і на щастя не останню зустріч. Як він прямо в коридорі показав їй спритність свого язика, а вона пообіцяла згодом відплатити.
Славік раптом виринув із приємних і вологих мрій. Дзвінок у двері посприяв. Хлопець підскочив, на ходу оцінив у дзеркалі вродливе смугле обличчя, розгладив темні кучері й поспішив до дверей.
— Ну привіт, мадмуазе… — широко посміхнувся Славік, але затнувся. Серце впало в п’яти.
На підлозі в калюжі темної крові стояла голова. Чорна коняча голова. Руки хлопця затремтіли, коли з напіввідкритого бридкого роту із жовтими зубами долинуло хрипле:
— Пе-рене-си-и-и.
Славік грюкнув дверима. Тремтячі пальці зачиняли замки, а рот панічно хапав повітря.
У двері гупнули. Гупнули вдруге і Славік інстинктивно відійшов назад. Тремтяча рука схопилася за комод. Мозок марно намагався переконати себе ж у безпеці, поки у вухах шалено стукотіло.
Замок клацнув. Серце хлопця ледь не зупинилося. Двері поволі відчинися, наче давали йому шанс утекти. Шанс, яким він не скористався.
— Пере-не-си. Че-рез. Поріг-г. — сказала коняча голова.
Славік сковтнув. Не отримавши відповіді, голова різко підстрибнула й гепнулася щокою на підлогу. Хлопець сіпнувся і з криком побіг на кухню. Хапаючи найбільшого ножа, він краєм вуха чув. Чув стрибки й падіння конячої голови. Він обернувся. Голова бахнулася на кухонну плитку.
— По-сади. На. Сті-л.
Славік лише простягнув уперед руку з тремтячим ножем.
— Поса-ди. На. С-стіл. — повторила голова.
— Йди нахуй! — нервово видав хлопець.
Коняча голова такий жест, схоже, не оцінила. Лишаючи за собою краплі темної крові, вона стрибнула на стіл і затрусилася. Із роздертої шиї виповзли три слизькі щупальця, схожих на дошових черв’яків, чорні очі повилазили, як у слимака, а з роту виліз довгий, слинявий язик.
Голова піднялася на щупальцях.
— НАГОДУЙ!!!
Очі-роги націлилися на Славіка. Хтонь зістрибнула зі столу і побігла на хлопця. Раптом, запищавши, як різане, монстряка забилася в конвульсіях. Вона тряслася. Тряслася і кричала, аж доки не впала на бік та не замовкла, підібгавши щупальці і язик. З шиї і вух витікала бридка і смердюча темна рідина.
Славік відчув, що кінцівки не слухаються. Ноги підігнулися і хлопець упав, важко дихаючи й задкуючи від монстра. Кухнею розповсюджувався жахливий сморід.