Глава 2

Констянтин прийшов додому засмучений, адже Марія його обманула. Чоловік зайшов у кухню, де до нього підбігла дружина й хотіла обняти, але він прибрав її руки від себе. 

- Коханий чому ти не хочеш, щоб я тебе обняла?

- Ти мене обманула, говорила, що розлучаєшся із Михайлом тому що він безплідний, а насправді у вас є четверо дітей, яких ти залишила із ним. Як ти це поясниш?

Марія злякалася, бо голос чоловіка ніби обливав її крижаною водою. 

- Я боялася, що ти не захочеш зі мною бути, якщо ти дізнаєшся, що у мене є діти. Я перестала кохати Михайла, але розуміла, що вийти заміж вдруге з дітьми я не зможу.

- Та що ти за мати така?! Я б разом з тобою виховував дітей! Та дівчинки, про яку ти говорила, що твоя племінниця насправді тобі донька. Знаєш, а я радий, що не встиг з тобою одружитися. Ти мене більше ніколи не побачиш.

- Костю, але ж я тебе кохаю, не йди від мене!

Марія стала на коліна перед чоловіком.

- Я не бажаю жити із жінкою, яка почала стосунки з брехні та ще й покинула власних дітей. Моє рішення тверде і непохитне. Сьогодні я ночую в готелі, а куди іти далі вирішу згодом. 

Констянтин вийшов із кухні, а Марія розридалася. Чоловік зібрав речі й пішов, а жінка до ранку не могла заснути, ходила по квартирі, плакала. З самого ранку зателефонувала Констянтинові, але він не відповів, як і в подальшому ігнорував її. Тоді Марія вирішила, що треба діяти по - іншому. Вона набрала номер колишнього чоловіка.