Глава 1

Минув місяць. Сьогодні у Михайла вихідний, він, до речі, працює стоматологом. Чоловік зараз гуляє у парку з доньками, купив їм морозива, і собі теж. Ось і Максим підійшов до батька і сестер. Раптом Михайло побачив чоловіка, який здався йому знайомим. 

- Мельничено Михале, це ти?

- Так, це я, здається, що ми з вами десь бачилися.

- Ти що, не впізнав свого одногрупника? Я ж Левченко Костянтин. 

- Точно, Костю, багатим будеш. Як ти влаштувався після закінчення університету?

- Я працюю в магазині одягу на керівній посаді. А ти як влаштувався? Як там Марійка? Пам'ятаю, що всі одногрупники були присутні на вашому весіллі.

Михайло опустив очі й притихлим голосом відповів:

- Ми місяць тому розлучилися, вона відмовилася від чотирьох наших дітей. До речі, ось вони, мій синок і три донечки.

- Співчуваю тобі, вона вчинила дуже підло по відношенню до тебе і ваших дітей. Нелегко виховувати чотирьох дітей самотужки, але ти справишся, ти завжди був сильним духом і розумний.

- Я потихеньку справлюся, діти теж звикають жити без матері. 

- Зрозуміло, я уже побіг, якось зустрінемося, бувай.

Констянтин швидко побіг.

- А цей дядя підвозив нас із мамою додому, коли вона мене із дитячого садка забирала. Вона просила не називати її мамою, а тітонькою і ще просла тобі нічого не говорити, сказала, що вони разом готують для тебе сюрприз, - розповіла Соломія. 

Для Михайла слова наймолодшої доньки стали несподіванкою. Ось і приготували сюрприз розлучення. На Соломійку він не ображається, бо вона ще мала дитина і довіряє словам старшої рідні. А ось на Марію та Констянтина він злиться на Марію за зраду, а на колишнього одногрупника за те, що він мав стосунки із його колишньою дружиною, коли вона ще була заміжня. Він прекрасно знав чиєю дружиною вона  була на той момент. Чоловіка здивувало те, що Марія попросила доньку не казати, що вона її мама. Михайло разом з дітьми пішов додому.