Одного разу жив та був собі один чоловік. І тут він замислив стати господарем багатим, та й посадити яблуневий садок. І чоловік виявився мудрим господарем. Він посадив кращі сорти яблук, обробляв садок найкращими добривами, і кропив найефективнішими хімікатами від шкідників.
І коли садок виріс господар зібрав добрий урожай. Він став багатою людиною . Він кожен рік збирав великі урожаї завдяки правильному господарюванню і заробляв великі гроші.
І тут одного разу до нього звернулась бідна дівчина. Вона сказала, що чула шо він добрий господар, що багатий господар, і що хоче попросити трохи яблук, бо бідна немає яблук, а сорти такі смачні в садку господаря що не може стриматись, дуже хоче посмакувати яблуком.Але господар прогнав бідну дівчину, бо він був багатий, а вона така сяка його яблука просить. Взяв і не дав яблук. Бідна дівчина плакала, молила, просила смачних яблук, але господар не дав і все.
І так той господарь жив далі, насолоджувався своїм садком, думав тільки про те який він багатий.
Але в один рік сталось непоправне, була страшна гроза з градом, і град побив цвіт яблунь, і садок невродив.
От тут і залишився господар без свого прибутку, без їжі, без нічого. І пішов він обідраний межи люди просити милостині. І так йшов він і в одному селі побачив ту бідну дівчину що в нього просила яблука, ту саму що він прогнав. Але був господар дуже голодний, і підійшов до бідної дівчини і спитав, чи має хоть щось поїсти йому дати. І тут та дівчина сказала шо тяжко працювала в одного пана , але має за це сухарі, і дасть йому сухарі бо вона бідна добра дівчина, завжди допоможе чим зможе. І дала господареві сухарі .
Після цього випадку господар покаявся в тому, що не подав бідній дівчині яблук, бо та спасла його від голодної смерті, і завжди у врожайні роки подавав свої яблука і бідній дівчині, і іншим бідним людям.