Розділ 45

Дні на Сабі танули, наче шматочки льоду в коктейлях. Пара насолоджувалася кожною секундою своєї абсолютної, майже контрабандної свободи. Вони вимикали телефони, закидали далеко під ліжко годинники і просто жили в такт із припливами. Максим виявився дивовижним гідом у світ спокою: вони разом піднімалися крутими схилами до туманного лісу на вершині вулкана, де повітря пахло вогкою папороттю та орхідеями, а вечорами сиділи на терасі, загорнувшись в один плед, і рахували зірки, які тут здавалися величезними, мов стиглі помело. Без камер, без репетицій і вічного страху осуду вони нарешті пізнавали одне одного справжніх — без акторських масок та бізнесових обладунків.

Одного вечора молодят потягнуло на кулінарний експеримент. Максим, натхненний розповідями місцевого рибалки, рішуче заявив, що  власноруч приготує традиційну карибську страву — фунжі (кукурудзяну кашу з бамією, яку тут обожнюють).

— Як я можу помогти, пане шеф-кухарю?  — грайливо запитала Сніжана. В тоненькій сукні на голе тіло вмостилася навпроти чоловіка. — Ти знаєш як це робити?

— Ти можеш підтримати мене морально, — зі сміхом відказав і впевнено взявся до справи. — Це простіше, ніж підписати контракт на головну роль у фільмі, Сніж, — заявив Максим, висипаючи в каструлю з киплячою водою кукурудзяне борошно дрібного помолу. — Головне — стратегічний підхід та чіткий контроль процесу.

— Стратегічний підхід? — Сніжана, яка сиділа на високому стільці біля кухонного острова з бокалом соку, скептично підняла брову, спостерігаючи, як борошно миттєво взялося сухими грудками, схожими на дрібні камінці. — Пане шеф-кухар, а те, що твоя каша зараз нагадує будівельну суміш для цементу, це теж частина плану?

— Це стадія формування текстури! — відбив удар Максим, гарячково замішуючи субстанцію великою дерев'яною ложкою так завзято, наче намагався вигребти човном проти течії. — Потрібно просто додати секретний інгредієнт. Сюди йде бамія. Королівський овоч!

Він схопив зелені стручки бамії і почав кришити їх прямо в каструлю. Сніжана не витримала, підхопилася з місця і підійшла ззаду, зазираючи через його плече.

— Максику, стій! По-перше, її треба було почистити і проварити окремо, вона ж виділяє слиз! — засміялася, намагаючись відібрати в нього ніж. — Ти зараз звариш нам отруту для змій, а не вечерю.

— Я дію за інтуїцією, а інтуїція художника ніколи не підводить! — Максим крутнувся, перехопив красуню за талію і притис до себе, заважаючи їй дістатися до плити. Його щока була забруднена кукурудзяним борошном, а очі горіли азартом.

— Ну, не знаю яка там інтуїція, як на мене, ти просто робиш сам не знаєш що, — хихикнула.

 — Ну… Як мені зосередитися, коли ти сидиш тут така… Дражниш мене своїми цицями… — з насолодою облизав губи, розглядаючи дружину в сукні, яка майже нічого не приховувала. — Замість того, щоб критикувати моє фунжі, краще підтримай моральний дух команди.

— Ну, я ж і підтримую, та це чомусь не… — зі сміхом випнула груди вперед, але закінчити фразу не встигла.

Максим закрив їй рота палким, солодким поцілунком, від якого каша на плиті остаточно заходилася загрозливим бульканням, вистрілюючи гарячими краплями на кахель. Сніжана відповіла на поцілунок, обхопивши його шию руками. Повністю забули про кулінарію. Притиснулася грудьми до голого торсу чоловіка. Задоволено муркала. Враз Максим різко відхилився від неї і скрикнув:

— Ай! Боляче! — каша бризнула на його голу спину.

— А що ти хотів на вулканічному острові, — пожартувала Сніжана. Засміялися обоє.

Вони грайливо сперечалися, відбирали одне в одного ложку, забризкали всю кухню і щохвилини переривалися на обійми, аж поки з каструлі не пішов виразний запах чогось горілого.

Зрештою, шеф-кухар капітулював. Через пів години, втомлені від сміху, вони сиділи на підлозі вітальні і з величезним апетитом наминали розкішну запіканку з морепродуктами, яку поспіхом замовили з місцевого ресторанчика. А щойно остання креветка зникла з тарілки, Максим підхопив Сніжану на руки і з веселим сміхом подалися у спальню, де карибська ніч накрила їх новою хвилею кохання.

Наступний вечір не передвіщав нічого особливого. За вікном тихо шумів вітерець, а в спальні котеджу панував солодкий, затишний спокій. Сніжана лежала, поклавши голову на груди Максима, і ліниво виводила пальцем візерунки на його засмаглому плечі. Поруч з цим чоловіком почувалася так, наче її нарешті загорнули в найтеплішу ковдру у світі.

Раптом Максим злегка здригнувся, ніби згадавши щось неймовірно важливе, і повернув до неї голову.

— Сніж, слухай… Я ж так і не бачив «Тарзана» від початку до кінця, — у його голосі спалахнув хлоп'ячий азарт. — Через усю цю метушню я бачив лише уривки на монтажному столі. Давай подивимося зараз?

— О ні, Максику, тільки не зараз, — Сніжана втомлено затишно застогнала, намагаючись сильніше заритися обличчям у його шию. — Я хочу бути просто твоєю дружиною, а не акторкою. Давай не будемо тягти роботу в ліжко.

— Ну будь ласка, — він лагідно поцілував її у маківку, уже тягнучись вільною рукою до ноутбука на тумбочці. — Мені ж цікаво подивитися на свій головний у житті трофей на великому екрані. Буквально кілька сцен!

За хвилину кімнату залило м'яке світло від дисплея. Почалися кадри з диких джунглів. Сніжана спочатку ховала обличчя, але згодом піддалася ностальгії: картинка була соковитою, музика — заворожуючою. Аж ось на екрані з'явилася вона — її Джейн, із розпатланим волоссям, у розірваній сукні, яка знемагала від кохання. Назустріч їй із хащів вийшов актор-красунчик, що грав Тарзана. Камера взяла крупний план, зазвучала чуттєва мелодія, і екранні герої злилися в палкому, кінематографічно ідеальному поцілунку.