Розділ 44

Океан ліниво лизав білосніжний, схожий на цукрову пудру пісок узбережжя Саби. На цьому крихітному, загубленому в Карибському басейні острові-вулкані немає величезних мережевих готелів, шумних дискотек чи натовпів засмаглих туристів, які окупували сусідній Сінт-Мартен. «Незаймана королева Карибів» — так називали цей шматочок суші, схожий на смарагдову краплю серед безкрайньої синяви. Саме тут, серед крутих скель, туманних тропічних лісів та тихих колоніальних котеджів із червоними дахами, час наче уповільнив свій шалений біг.

Сніжана й Максим повільно йшли вздовж кромки води, тримаючись за руки. Хвилі приємно холодили босі ноги, а теплий бриз бавився з пасмами її волосся. Важко було повірити, що минуло всього два місяці з тієї емоційної завірюхи у гримувальному вагончику, коли нахабний Дмитро намагався отруїти їй життя, а Максим уперше так відверто відкрив своє серце.

Зараз усе те здавалося подіями з іншої, чужої галактики. Прем'єра «Тарзана» не просто відбулася — вона вибухнула на кіноринку, наче наднова зірка. Фільм став абсолютним хітом, касові збори зашкалювали, а критики, які зазвичай стікали отрутою, цього разу захлиналися від захвату. На Сніжану, мов із рогу достатку, посипалися контракти: нові сценарії блокбастерів, пропозиції стати обличчям відомих брендів, запрошення на головні телешоу країни. Слава накрила її гігантським цунамі.

Але замість того, щоб грітися в променях цього софітного божевілля, вона обрала тишу. Вони обоє її обрали. На короткий час втекли від цілого світу. Це було життєво необхідно.

Таємне, майже шпигунське одруження, жодних камер, свідків чи пишних суконь. Потім — окремі квитки на літаки, різні рейси та хитромудрі маршрути, аби жоден всюдисущий папараці не пронюхав, куди зникла головна акторка року. І ось тепер вони тут, біля свого затишного, схованого в густих заростях пальм котеджу. Нарешті вільні. Нарешті разом.

— Знаєш, я досі чекаю, коли будильник задзвонить, і Генріх почне кричати у рупор, що я проспала фінальний дубль, — Сніжана зупинилася, підставляючи обличчя вечірньому теплу, й міцніше стиснула пальці чоловіка. — Усе це здається занадто ідеальним, щоб бути правдою.

— Якщо це сон, то я особисто розіб'ю кожен будильник у цьому світі, — Максим повернувся до неї, і на його засмаглому обличчі з’явилася та сама м’яка посмішка, від якої в неї всередині досі все солодко німіло. — Ти заслужила на цей спокій, Сніжинко. Ти витримала такий шторм, що тепер маєш повне право просто насолоджуватися штилем.

— Штилем? — вона лукаво примружилася, згадуючи їхню розмову двомісячної давнини. — Пане мільйонере, а ви, я дивлюся, анітрохи не змінилися після того, як офіційно вступили у спадщину. Я ж попереджала, що великі гроші псують людей. Де ті довгоногі моделі з обкладинки журналу, яких ти мав собі знайти?

Максим тихо засміявся, притягуючи її за талію до себе. Його очі світилися такою глибокою, безмежною ніжністю, що будь-яка іронія миттєво танула, як лід у склянці з ромом.

— Моя найпрекрасніша модель зараз стоїть переді мною босоніж на карибському піску, — відповів абсолютно серйозно, заглядаючи в її щасливі очі. — І жодні багатства світу не варті й хвилини цього твого погляду. Ти — моя головна спадщина, Сніжано Силачук. Прийми це як факт.

Вона відчула, як серце знову калатає від солодкого щему. Нове прізвище звучало незвично, але так правильно й затишно. Щоправда, у документах їй поки що довелося залишити старе прізвище, адже їх одруження залишалося таємницею. Вирішили, що тягнутимуть з цим так довго, як зможуть, аби не паплюжити репутацію Івана, та й свою теж. Сніжана поклала голову на груди чоловіка, слухаючи рівний, заспокійливий стукіт його серця, під який нарешті, після стількох місяців болю та страху, засинали майже всі її тривоги. Сонце остаточно сховалося за горизонт, лишаючи закоханих наодинці з шумом океану та першими великими зорями.

— Думаєш, ми правильно зробили? Ніхто не дізнається про наше таємне одруження? Може таки варто було почекати? — запитала, відхилившись на трошки від чоловіка. Заглянула йому в очі.

— Ти так сильно боїшся?

— Так… Не уявляєш наскільки. І справа не лише в кар’єрі. Не хочу щоб писали різний бруд про нас і про Івана. Скажуть, що я вчепилася у мільйони Силачуків. Як не один, так інший, аби розбагатіти. Що для мене пам’ять про нареченого нічого не важить.

— Розумію, сонце. Але… Думаю, ми достатньо добре все організували, щоб не проколотися. Ті працівники, що нас розписували не проговоряться. Я досить їм заплатив. А ще більше пообіцяв дати, якщо триматимуть таємницю хоча б пів року. В тій глушині люди простіші, для них це великі гроші, тому… Не бійся, крихітко.

— Добре. Намагатимуся не думати про погане, — всміхнулася. Взяла Максима за руки. — Надто вже хотілося щоб між нами все було по-справжньому, серйозно, а не якась інтрижка. Тоді я б ще гірше нервувала.

 — Моя солодка, тепер тобі нічого нервувати. Я кохаю тебе і готовий на все, аби ти почувалася в безпеці. З будь-якого погляду, — запевнив чоловік.

Ніжно пригорнув до себе і почав погладжувати красуню по талії, нижче. Поцілував у скроню. Сніжана задоволено всміхнулася, підняла обличчя до коханого, потягнулася до його уст. Як тільки губи торкнулися губ, хлопець запалився мов факел. Ніжність миттєво перейшла у жагу. Сильніше притиснув дружину до свого тіла, прошепотів на вушко:

— Сніжинко, а може нам пора в ліжечко? Досить гуляти, час зайнятися чимось цікавішим?