Розділ 39

Нотаріус неквапливо відкрив свій важкий портфель і дістав звідти чималий стос білих запечатаних конвертів. Перш ніж перейти до головного документу, він суворо обвів поглядом присутніх.

— Для початку я маю виконати перше доручення покійного, — офіційним тоном оголосив, розкладаючи конверти на столі. — Іван Силачук залишив персональні листи для більшості з вас. Проте його чітка умова: ви зможете розпечатати й прочитати їх лише після завершення нашої зустрічі. Не зараз.

Він швидко роздав підписані іменами листи стоячим присутнім. Нарешті нотаріус розправив офіційний бланк з гербовою печаткою і почав читати сам заповіт, рухаючись за заздалегідь продуманим сценарієм — від менших сум до більших.

Спершу оголосили волю щодо тих, хто роками забезпечував побут магната. Іван виявився несподівано щедрим: майже кожному з особистої прислуги і деяким співробітникам він заповів солідні грошові суми, еквівалентні вартості, наприклад, непоганого вживаного авто. По кутках вітальні прокотилася хвиля щирого полегшення. Економка тихо схлипнула від радості, а садівник вдячно притис руку до грудей.

Проте не всі залишилися задоволеними. Коли черга дійшла до масажистки Юлії, з’ясувалося, що вона отримала точно таку ж суму, як і решта персоналу, включно з економкою. Жінка незадоволено скривилася, вважаючи, що її особливі заслуги оцінили надто низько.

— Це все? — не втримавшись, тихо буркнула.

Нотаріус на мить відірвав погляд від паперів і з тонкою, ледь помітною косою посмішкою зауважив:

— Причину такого рішення, пані Юліє, ви знайдете у своєму листі.

У цей момент особистий водій Івана, який пропрацював з ним чимало років, нахилився до жінки й тихо, але так, що Сніжана чітко почула кожне слово, проказав:

— Мабуть, Іван вирішив, що ти отримала цілком достатньо ще при його житті. За свої... особливі масажі.

Жінка миттєво спалахнула, сердито скривилася і зацитькала колегу, штовхнувши його ліктем. Після цього вона ніяково, повним паніки поглядом ковзнула по Сніжані. У голові нареченої в цей момент наче склався пазл — вона раптом почала здогадуватися, про які саме «масажі» натякав водій і чому журналісти так упевнено писали про таємні розваги її нареченого.

Тим часом нотаріус перейшов до родини. Богданові, братові покійного який чомусь не з’явився на те зібрання, було приписано невелику квартиру в столиці. Наступною була невістка Софія. Згідно з волею померлого, вона отримала колекцію старовинних сімейних коштовностей та невеликий затишний котедж за містом. Софія сприйняла це з абсолютною гідністю — лише стримано, кутиками губ посміхнулася, схиливши голову.

Зал затамував подих, коли прозвучало ім'я єдиного внука. Юрист чітко зачитав, що Іван Силачук доручає Максимові управління всіма його компаніями в якості генерального директора, якщо той, звісно, не вирішить відмовитися.

По вітальні прокотилося гучне зітхання з полегшенням. Клавдія та Артур аж подалися вперед, на їхніх обличчях заграла зловтішна радість. Вони були впевнені, що план Сніжани провалився. Артур навіть дозволив собі зневажливо кивнути в бік дівчини, мовляв, «акторка залишається ні з чим».

Але нотаріус не поспішав ховати документ. Він перегорнув останню сторінку, витримав паузу, яка здалася вічністю, і його голос пролунав як грім серед ясного неба:

— А тепер щодо основного капіталу. Більшість рухомого і нерухомого майна, особисті рахунки, а також контрольні пакети акцій медіахолдингу та інших бізнес-активів Іван Силачук заповів своїй законній нареченій — Сніжані Берг.

Емоції у вітальні вибухнули миттєво, наче в пороховий погріб кинули палаючий смолоскип. Кімнату затопив шквал обурення. Клавдія підскочила, важко дихаючи від люті, а Артур з силою грюкнув кулаком по столу, ледь не перекинувши кришталеву вазу. Родичі і деякі працівники кричали, перебиваючи один одного, вимагаючи негайного скасування цього «абсурду» і погрожуючи судами. Не здіймали галасу лише невістка покійного і її син. Максим стояв абсолютно нерухомо, застиглий, мов кам'яна статуя, не зводячи очей зі спадкоємиці.

Софія повільно підійшла впритул і, дивлячись на неї зверху вниз, тихо, з льодяним спокоєм проказала:

— Що ж, Сніжаночко... Ти таки добилася свого. Отримала все, що хотіла. Мушу визнати, ти надзвичайно талановита актриса. Це твоя найкраща роль.

А сама наречена майже не чула цього отруйного шепоту. Вона стояла посеред цього крикливого, злісного натовпу, вражено хапаючи ротом повітря, наче риба, яку викинуло на берег. Світ навколо закрутився в шаленому темпі. Ноги стали ватяними, в очах потемніло, і Сніжана мало не впала, в останню мить ухопившись за край того самого чорного фортепіано, щоб не знепритомніти від шоку.

— На цьому все, панове. Дякую всім за присутність, — гучно промовив нотаріус, закриваючи папку з документами. Його голос легко перекрив шквал родинного обурення. — Якщо хтось потребує індивідуальних пояснень щодо подальшого юридичного оформлення своєї частки, ви можете підійти до мене особисто.

Сніжана якийсь час просто стояла, ніби на дні океану, чуючи крики та злісні репліки родичів як глухий, далекий шум. Голова йшла обертом, а в грудях бракувало повітря. Проте неймовірним зусиллям волі таки взяла себе в руки, змусила ноги рухатися і, ігноруючи ненависні погляди Клавдії та Артура, підійшла прямо до юриста.