Розділ 35

Того вечора Максим нагадував тигра в затісній клітці. Приїхав навмисне, аби відверто поговорити з дідом. Знав, що його славний родич уже повернувся з аеродрому після того пафосного побачення в небі зі Сніжаною. От же… Чого-чого, а романтики й широких жестів від пана Силачука можна було б повчитися багатьом. У свої майже сімдесят дід поводиться як закоханий підліток, тільки з більшими можливостями. Ладен на всяке шаленство, аби справити враження на свою молоду пасію. Хлопець намагався не думати про те, що відбулося в тому приватному літаку. Надто це пекуче.

Здивувався, коли економка сказала, що пан Іван зараз «на масажі». Одразу після побачення з нареченою дід викликав ту свою «масажистку»? Чого б це? Невже це те, що першим спадає на думку? Вже не знав радіти чи злитися.

Кожна хвилина очікування в гостьовій залі маєтку пекла його вогнем. Максим приїхав сюди з твердим наміром — покласти край цій абсурдній виставі. Він збирався чесно сказати дідові, що закохався в його наречену, що між ними спалахнуло щось справжнє, на відміну від купленої відданості дівчини.

Крутив у руках ключі від машини, намагаючись підібрати слова, які б не вбили старого на місці, але й не залишили місця для сумнівів. Проте план пішов шкереберть у ту мить, коли тишу другого поверху розірвав різкий крик. Хлопець швидко піднявся нагору.

Двері спальні господаря розчинилися з таким гуркотом, що Максим мимоволі здригнувся. З кімнати, задихаючись від жаху, вилетіла Юлія — масажистка, яку Іван часто викликав «для зняття напруги». На ній ледь тримався шовковий халат, а обличчя було блідішим за мармурові колони в холі.

— Максиме! Господи, там... — вона вчепилася в його передпліччя, ледь не збиваючи з ніг. — Йому погано! Приступ! Він просто... Здається, зовсім не дихає!

Максим відштовхнув жінку й побіг до спальні. Немолодий чоловік лежав на ліжку непритомний. Голий, лише прикритий ковдрою. Його обличчя набуло страхітливого синюшного відтінку.

— Прокляття! Ні, тільки не це... — вражено проказав Максим, кидаючись до діда. — Викликай приватну «швидку»! — гаркнув Юлії, яка застигла в дверях, мов соляний стовп. — І дзвони Мартинову! Живо!

Поки жінка тремтячими пальцями набирала номер, Максим перевіряв пульс. Серце діда билося рідко й важко, наче з останніх сил намагалося виштовхнути кров крізь забиті магістралі.

У цей момент увесь гнів Максима, вся його жага зізнання випарувалися, залишивши лише гіркий осад. Він дивився на людину, яка побудувала імперію, але тепер згасала, як вогнище без кисню. Ні… Не сьогодні.

— Тримайся, пане залізна воля, — стривожено проказав Максим. Почав робити дідові масаж серця. — Твоя вистава ще не закінчена. Давай! Дихай! — прохрипів. — Ну ж бо!

— Максе… Думаю, ти маєш право знати… — ніяково почала Юлія, коли закінчила телефонний дзвінок.

— Що?! Що ви тут не масажем займалися?! Це вже не таємниця! — сердито фиркнув, піднявши зневажливий погляд на жінку. Продовжив стискати грудну клітку непритомного.

Юлія важко зітхнула, але таки сказала:

— Не тільки це. Іван… Він…

— Що? Що тут ще сталося?! — уважніше поглянув на гостю.

— Він прийняв ті таблетки. Ну… для чоловічої сили. Розумієш? І… думаю, не лише сьогодні, — несміливо витиснула з себе Юлія.

Максим важко видихнув, хитнув головою.

— Ну, супер… Як помирати, то з музикою. Ох ти ж… Ну чого ти такий безголовий?! — ще сильніше стиснув грудну клітку родича.

Невдовзі приїхали медики і сказали, що якби не внук, могло б бути запізно.

Тієї довгої ночі хлопець збагнув, яку ціну його дід готовий платити за яскраве життя. Це не дуже здивувало, особливо після останніх подій: заручини з двадцятип’ятирічною актрисою, погоня на коні. Але чомусь стало дуже паскудно. Вже не знав, що робити. Це поставило хлопця в ще глухіший кут. Дозволити, щоб Сніжана з дідом одружилися, просто немислимо. Але ж як руйнувати мрії діда, коли його серце може цього не витримати? Що гірше?

Цілий день Сніжана провела на знімальному майданчику. Робота над фільмом кипіла, і часу на відпочинок абсолютно не залишалося. Коли режисер нарешті оголосив технічну перерву, Сніжана пішла у свій трейлер трохи перевести дух. Полізла до сумочки за перекусом. Бабуся вмовила її взяти на роботу пиріжки з картоплею і сиром, які сама спекла.

За звичкою глянула на телефон. Пальці ледь його не випустили. Екран блимнув кількома сповіщеннями про пропущені дзвінки від Максима. Серце підскочило до самого горла, вибиваючи дріб. Вчора не відповідала на його дзвінки, та хлопець не здавався. Не витримала більше мовчанки, натиснула «Виклик». Максим відповів миттєво, ніби телефон був приклеєний до його долоні.

— Сніжано! Нарешті! — голос хлопця звучав не просто схвильовано, а якось надтріснуто, ніби він щойно пробіг марафон крізь колючий дріт. — Чому не відповідаєш? Я дзвонив тобі море разів!

— Я була… зайнята, Максе. Не могла, — виправдалася, відчуваючи, як щоки зрадницьки палахкотять навіть під гримом.

Насправді ж просто не знала, що йому казати.

— Що сталося? Ти звучиш так, ніби світ завалився.

— Гірше, — голос Максима впав до шепоту, від якого по шкірі пробіг холодок. — Дід. Його знову забрали в лікарню. Серце.