Розділ 17

На знімальному майданчику панувала задуха, яка могла б позмагатися з автентичними джунглями Амазонки. Штучний туман змішувався з пилом, а потужні прожектори пекли не гірше за екваторіальне сонце.

Максим з’явився саме в той момент, коли режисер оголосив готовність до головної сцени дня. Хлопець зупинився в тіні величезного операторського екрана, склавши руки на грудях. Офіційно він прийшов обговорити інтеграцію брендів у рекламну кампанію, але насправді його очі шукали ту саму «мисливицю», яка так солов’єм розливалася в недавніх інтерв’ю про своє неземне кохання до діда.

— Мотор! — вигукнув режисер.

І простір навколо змінився.

Сніжана стояла біля імпровізованого водоспаду. Її мокре вбрання — пошарпана лісовими пригодами коротенька сукня кремового кольору — підкреслювало кожен вигин тіла, яке зараз здавалося вилитим із бронзи.

Олег-Тарзан повільно наблизився до неї. Його рухи — наче котячі, хижі, але водночас сповнені якоїсь первісної ніжності. Простягнув руку й обережно торкнувся пасма волосся Сніжани, яке прилипло до її вологої щоки. Його пальці затрималися на її шкірі трохи довше. Сніжана підняла очі — великі, сповнені такого відвертого трепету, що у Максима всередині щось неприємно ворухнулося.

— Ти пахнеш дощем і дикими квітами, — прохрипів Олег.

Він легенько притягнув її до себе за талію. Їхні тіла зіткнулися — волога шкіра до вологої шкіри. Сніжана поклала долоні йому на груди, і було видно, як її пальці з насолодою стискають міцні м’язи, погладжують їх. Це виглядало настільки інтимно, що техперсонал навколо, здавалося, перестав дихати. Оператор наблизив камеру до парочки.

Олег нахилився нижче, його губи завмерли за міліметр від її вуха. Щось шепотів. Сніжана заплющила очі, і на її обличчі відбилася така гама чуттєвості, яку навряд чи можна було зіграти за контрактом. Вони завмерли в обіймах, оточені стіною штучних ліан, і в цей момент здавалося, що весь світ із його шлюбними угодами та медіамагнатами перестав існувати.

Несподівано Джейн сором’язливо хихикнула, відхилилася від чоловіка і спритно побігла до величезного басейну, майстерно задекорованого під загублене в джунглях озеро. Латаття, штучне каміння, поросле мохом, і прозора вода, що виблискувала під софітами, створювали ілюзію первісного раю. Вона забігла у воду, дзвінко засміялася, озираючись на Тарзана. Дикун скочив до неї.

Вони повільно кружляли, здіймаючи легкі хвилі, що розходилися сріблястими колами. Це не було просто плавання — швидше гра двох стихій. Сніжана, чия шкіра у воді здавалася перламутровою, сміялася, бризкаючи водою в обличчя свого Тарзана. Олег, з його могутніми плечима та мокрим волоссям, що пасмами спадало на очі, нагадував великого хижака, який нарешті знайшов свою пару.

Вони хлюпалися, наче діти, забувши про все і всіх навколо. Сніжана відпливла до центру, грайливо занурюючись, а Олег раптом завмер.

— Чекай, — кинув він коротко і, набравши повні легені повітря, пірнув.

Вода зімкнулася над його головою. Сніжана зупинилася, важко дихаючи, і схвильовано чекала, вдивляючись у блакитну глибину. Минула секунда, друга... Раптом водяна гладь вибухнула бризками, і Олег з’явився зовсім поруч. Він важко видихнув, а в його розкритій долоні сяяла дивовижна мушля — велика, ніжно-рожева, наче застиглий захід сонця.

— Це для тебе, — тихо сказав він. Голос Олега вібрував від непідробної ніжності.

Сніжана зворушено зойкнула, торкаючись кінчиками пальців подарунка. Її очі заблищали від щирої радості. Почала розглядати той витвір мистецтва.

— Вона прекрасна... — видихнула, притискаючи мушлю до грудей.

Вони опинилися зовсім близько. Вода навколо заспокоїлася, перетворюючись на дзеркало. Олег обережно, майже невагомо, торкнувся її плеча. Його мокрі пальці залишали гарячі сліди на її прохолодній шкірі. Сніжана не відсторонилася. Навпаки — вона подалася вперед, несміливо кладучи вільну руку йому на шию.

Це був момент крихкої, інтимної рівноваги. Велика рука ковзнула вище, заплутавшись у її вологому волоссі. Дівчина відчувала, як його серце б’ється під її долонею — рівно і потужно. Їхні погляди зустрілися й сплелися в такий тугий вузол, що, здавалося, розрубати його не зможе жоден меч світу. Відстань між губами скоротилася до мінімуму, повітря стало густим, як мед. Повагавшись якусь мить, Тарзан несміливо торкнувся губами уст Джейн. Трохи незграбно, але, помітивши, що красуня не відхилилася, дуже зрадів. Посміхнувся і палкіше поцілував рожеві губки, потім легенько торкнувся їх язиком. Джейн спалахнула рум’янцем, трохи відхилилася. Сором’язливо засміялась. Дикун засяяв щастям, міцніше пригорнув дівчину до себе. Вона поклала голову йому на груди.

Максим, що спостерігав за цим із тіні, відчув, як у нього всередині все перевертається. Це була не просто «хімія» — справжній вибух. Він бачив, як Сніжана злегка тремтіла від дотиків Олега, тулилася до нього.

— Стоп! Знято! — вигукнув режисер, порушуючи тишу. — Це було... божественно. Просто божественно!

Актори не одразу розійшлися. Трохи ніяково сміялися, озираючись на знімальну групу. Олег ще кілька секунд тримав Сніжану за талію, допомагаючи їй вийти на мілину. Про щось тихо перемовлялися між собою.

Максим стояв у тіні, на чималій відстані. Його наче прикувало до підлоги невидимим ланцюгом. Дивився, як вода стікає по тонких лопатках Сніжани, як вона сміється — по-справжньому, закинувши голову. У грудях у Максима щось не просто тьохнуло, а болісно стиснулося, наче в розпечених лещатах.