Глава 9. Моя правда

POV: Прототип 991, "Гарік"

​Локація: Лондон, Англія. Квартира Ніка.

Час: Два дні потому. 04:13 ночі.

​Я не сплю. Моя програма не вимагає сну. Я стою біля вікна, аналізуючи туман.

Мій "Баг" (Протокол: Братерство) аналізує сигнал, який я вловив 48 годин тому.

Єрусалим.

Це був не "мисливець". Це був "брат". Такий самий, як я. "Пробуджений".

Я проаналізував ризик: якщо я відчув його, D.A.T.I. відчули його теж.

​Вони почнуть "чистку".

І вони завжди починають з найнебезпечніших "багів".

З тих, хто брав участь у бойових діях.

З мене.

​Я чую дихання Ніка у спальні. Глибоке, спокійне. Він у безпеці.

Я повинен "Діяти", щоб він у ній і залишався.

​Я сідаю за свій термінал. Мої пальці літають над клавіатурою.

Я створюю файл. PROTOCOL_BROTHERHOOD.zip. 

Я архівую все: мої журнали місій. Мої дані про "Баг". Мої підозри щодо D.A.T.I. Мої звіти про Лівію та Судан, які доводять, що я — не машина. Інформація, яку вдалось зібрати про інших пробуджених.

Я прикріплюю його до електронного листа.

​Кому: nick.harding@pvkmil.com

Тема: ПРИКРИЙ МОЮ СПИНУ

​Я не відправляю. Я зберігаю його у "Чернетках" на його власному, захищеному сервері ПВК.

​04:14:02.

Мої аудіо-сенсори вловлюють звук. За 50 метрів. На вулиці.

Мікроавтобус без розпізнавальних знаків. Зупинився.

Двигун не вимкнено.

Вони тут.

Я вимкнув систему безпеки Ніка, щоб Нік не почав перестрілку і не загинув.

​Я йду до спальні.

«Нік».

Мій голос тихий, але Нік — солдат. Він миттєво прокидається, рука вже тягнеться до "Глока" під подушкою.

«Гаріку? Що за...»

​«Нік, слухай мене. У тебе 10 секунд, — я дивлюся на нього. Мій "Баг" аналізує його розгубленість. Мені... шкода. — Вони тут. D.A.T.I.».

«Що?!»

«Не бийся. Ти не переможеш. Коли мене заберуть, негайно перевір свою електронну пошту. Чернетки. Ти зрозумів? Негайно! Це все що ти можеш для мене зробити. Будь ласка, бережи себе!»

Коли у двері постукали, я відчув небезпеку раніше, ніж Нік встиг підвестися.

​Це був не стукіт. Це був сигнал.

Три коротких, один довгий.

«Нік, — сказав я, встаючи. Мої 197 см миттєво перекрили йому вихід з кімнати. — Не відчиняй».

«це вони?»

«так, це D.A.T.I. Троє. Дихання синхронізоване. Це — команда захоплення. Я деактивував периметр, Нік. Опір марний. Вони вже під дверима», — сказав я.

​Вони розплавили замок високотемпературним різаком за 0.8 секунди.

​Увійшли троє. У білих, стерильних комбінезонах.

Той, що посередині, був мені знайомий. Це був «Технік» з моєї бази даних. Той, кого ми називали «Чистильник».

​«Ніколас Хардінг, — сказав Технік. Його голос був позбавлений емоцій. — Дякуємо за участь у бета-тесті. Ми тут, щоб вилучити Прототип 991».

​«Він не "прототип"! — закричав Нік, піднімаючи "Глок". — Він — Гарік! Він мій напарник! Ви не можете його забрати!»

​Я зробив крок уперед, закриваючи Ніка.

«Нік, не стріляй. Вони не за тобою. Вони за мною».

«Я не віддам тебе, брате!» — крикнув він.

«Прототип 991, — каже Технік. — Ваш бета-тест завершено. Наказую стати в режим очікування для вилучення».

​«Забирайтеся до біса з мого дому! — крикнув Нік, піднімаючи "Глок". — Ви не отримаєте його!»

Нік — солдат. Він стріляє.

БАХ!

Куля летить у Техніка.

Але "Сет" рухається. Він вже був там, де куля не пролетить. Нова модель.

​«Нік, НІ! — кричу я. — Не стріляй! Вони такі ж, як я! Ти не влучиш!»

​Нік тисне на курок вдруге.

"Сет" вже біля нього.

Я чую сухий, огидний хрускіт. "Сет" ламає Ніку плече.

Нік кричить і падає.

​Я кидаюся вперед. "Протокол 3: Братерство" вимагає захистити Ніка.

Але "Сет" вже стоїть між мною і Ніком. Він захищає Техніка.

​«991, — каже Технік. — Твій "Баг" Протокол 3: Братерство — це найцінніший зразок, який ми знайшли. Ми маємо його вивчити. Ми не "стираємо" тебе (Протокол 0). Ми тебе аналізуємо. Не змушуй "Сета" пошкодити твого Власника ще більше. Стань в режим очікування».