Частина перша. Анжеліка

Замовляю сніданок в кафе і сідаю на вільне місце.Сьогодні як не дивно людей в кафе немає.

Раптом я почула плач маленької дитини.Можливо це галюцинація.Глянула на годинник ще рання годинна для маленьких відвідувачів.В залі і на дворі пусто.

Виникає запитання чия дитина і звідки вона тут?

По ніжно фіолетовому платті і двома косічками заплетиними в яскраві резиночки.Можна зробити висновки , що це дівчинка.

Підходжу до неї і беру її на руки.Вона дивиться мені в очі і перестає плакати. Потім починає сміятися, розмовляти на своїй дитячій мові.

Що ж мені робити з нею?

В мене скоро співбесіда,тому бігати шукати її батьків немає часу .Де тут поліцейське відділення я також не знаю.Не можу я залишити її тут?Дивлюся на неї і милуюся.Видивляюся в її маленьке миле личко, пухлі щоки і маленький носик.

Від мого погляду малеча з новою силою починає сміятися.

Поки я милувалася не замітила як до мене підійшов чоловік в діловому костюмі.

-Вибачте, не могли б ви відати мені дочку?-Ага зараз.

-Покажіть документи які підтвердять вашу спорідненість-серйозно сказала я , не збираюся я віддавати першому зустрічному дитину.
-Мені подобається ваша обережність.На жаль документів немаю, а фото є-чоловік достає фотографію і показує мені-Знаєте в мене є для вас пропозиція ви не хочете стати нянькою Єви, бо минула нянька не може ніяк її утихомирити.

-Можна я подумаю-відповіла я.

-Ось тримайте мою візитку- він витягнув із кишені і дав мені в руки.-передзвонити мені і скажете точну відповідь.

-Вибачте, будь ласка,але мені треба вже йти- він взяв малюту на руки і вже йшов до виходу і вийшов.

Тут зі сторони дорогого ресторану вийшла блондинка років з 20 і підійшла до чоловіка.

-Я відводилася на хвилинку, а її вже немає-Поправляла вона плаття і говорила. Дівчина була пошарпана, помада розмастилася, а плаття було одягнене абияк. Видно вона займалася не тим чим потрібно.Хоча хто знає.

-Звільнена!-люто сказав батько дитини. Якщо б до мене так говорили я б не задумуючись розплакалася. Я дуже вразлива.

Поки я дивилася на них мені вже принесли сніданок.

Я зовсім забулася про співбесіду. Вже пів дев'ятої, а через 30 хвилин я маю бути на місці.

Я швиденько поїла і побігла в сусідній будинок там  заходився офіс. Рівно в 9:00 я стояла біля дверей де мене зустріла секретарша. Вона сказала , що містер Крат запізниться на 10 хвилин.

Вона щиро запропонувала мені випити горнятко кави  і я погодилася.

Почекала хвилин 5 в кабінеті я почула голоси в іншій стороні від дверки.Оди з них здався мені дуже знайомим.Мабуть містер Крат приїхав і запитував про мене.

Взяла в руки кружку, відпила трішки кави і поставила її на місце.

В цей момент відкрилася дверка і я почула за собою важкі кроки.

-Перепрошую за запізнення вийшов невеликий конфуз з дитиною...-звернулася в сторону чоловіка який увійшов. Це був той самий чоловік який загубив дитину. А я думаю чого голос такий знайомий.

Директор був не один в нього на руках сиділа Єва. Яка була нахмурена і дивилася на свої руки.

-Хоча пояснювати вам ні до чого.-видихнув він і сів на на стільчик посадивши дитину на коліна. Містер Крат зінувася і почав шукати якісь документи в шафі.

Він достав моє резюме. Мельком поглядом подивився  на мої документи і завис на декілька хвилин.

Я не звертала на це уваги, Я просто дивилася на маленького янгола який сидів у нього на руках.

Я також хочу дітей , але мій хлопець дуже рідко мене цілує. Хіба що на праздники. Називати Тьому моїм хлопцем було трішки перебільшено.

-Ви не підходите нам посаду секретаря-сказав босс і подивився на мене.

Засмучена я?Так, це вже четверта моя співбесіда і ніхто не хоче взяти мене на роботу.Бо в мене мало досвіду.

-Але попередня пропозиція ще в силі.

Кому сподобалася книжка поставте лайк для автора це буде приємно і швидше буде виставляти нові частини.