Розділ 6.8 - Кінець

- Дав тобі частку своєї магії, - ніжно провівши рукою по обличчю Ільдари пояснив чоловік. - Ця приживеться і дам ще.

- Я помолодшаю? - не зрозуміла стара. - Чи що це мені даси?

- Можливо і помолодшаєш, - хмикнув Ґундар. - Через кілька десятків років.

У відповідь на здивований вираз обличчя любої жінки додав:

- Моя магія вилікує тіло, але поступово.

- Щось я сумніваюсь, особливо дивлячись на Ваші зморшки, - скептично зазначила Ільдара.

- Тоді я маю негайно виправити Ваше, кицю, хибне враження, - пограв бровами старий.

Він повільно підняв руку і обережно стягнув щось невидиме з лиця демонструючі досить молоде обличчя. Якщо взяти за приклад звичайних необдарованих людей, то Ґундару можна було б дати років сорок. Були зморшки, досить великий рубаний ніс, зелені очі та густі сиві брови. Таким ж сивим було, але а диво густим було його коротке волосся.

- Ти мене надурив??? - здивувалась Ільдара.

- А ти мене не дурила? - прохрипів маг, доки куточки його рота повзли вверх. - Іль-да-ро?

- Ну добре, що було то минуло! Вмовив!

- От і добре.

- Доречі, - трошки поміркував вигадала нову тему лже-Камара. - Якщо я витрачу дещо магіїї, ти даш ще?

- Можливо, - невпевнено мовив чоловік.  - Але ти не маєш дару до чаклунства. Як ти це… - на очах Ґундара стара почала швидесенько втрачати зайву вагу. - Що-що ти робиш? - спочатку не допетрив чоловік, а потім прозріння як надійшло до нього: - Ти метаморф!

- О, так, - покивала вже майже дівчина. Процес перетворення ще йшов.

- Нейморвіно, - вимовив чаклун. - Я гадав їх вже не існує!

- Просто магії не вистачає, - зітхнула Ільдара.

- Що ж, - Ґундар узяв у свої руки тендітні ручки своєї обранки. - Як я розумію, светр, що я тобі зв’язав доведеться переробляти.

- Ти в’яжеш?! -  роззявила рота дівчина.

- Так, - кивнув чоловік. - У кожного темного чаклуна є своя невеличка віддушина.

*** 

Доки молода сім’я темного чаклуна налагоджувала своє сумісне існування, молоде дарування на ім’я Аніла потрапила до омріяного університету але пробула там недовго через рішення піти до іншого закладу.

Після того, що трапилось у той день коли її тимчасово ув’язнили, дівчина зрозуміла, що хоче стати на заваді тим хто хоче нашкодити звичайним горожанам. Найголовнішою її ціллю стало бажання з’ясувати чи є фаворитка короля тією самою крадійкою молодості, але чи зможе вона це зробити і чи буде це реально покаже лише час.

(P.s. Конраду Скеру, щоб не порушити договір щодо одруження, довелось віддати молодшого сина замість дочки. Син із батьком більше не спілкуються.)

КІНЕЦЬ