***
Опинившись вдома у темного мага Ільдара все ще стискала його обтягнуту рукавицею долонь. Вона відчула не аби яке полегшення після всього що сталось, хоча дещо і зумнівалась у правильності вибору.
- І хто це мені тут зраджував на очах у цілого міста? - поцікавився Ґундар, як завжди посміхаючись.
- А що ж Ви хотіли? Це Ви вже скільки днів не приходили до мене! А я жінка вітряна - вітерець подує і влечу!
- Ох, ну тоді мені доведеться прив’язувати Вас мотузкою, миленька, - пригрозив чоловік.
Ільдара насупилась розмірковуючи чого б такого відповісти у відповідь, коли Ґундар неочікуванно схилився над нею і прошепотів:
- Чи дозволите Ви мені поцілувати Вас у щічку?
Стара здивовано припідняла брови, але після недовго проміжку часу все ж кивнула.
Ґундар повільно схилився і обережно поцілував.
- Як тобі? - запитав він після.
Ільдара спочатку не зрозуміла питання, а потім відчула як по тілу розходиться темна сила. Майже одразу стало легше дихати, прояснились думки.
- Що ти зробив? - задалась питанням спантеличена стара.
- Дав тобі частку своєї магії, - ніжно провівши рукою по обличчю Ільдари пояснив чоловік. - Ця приживеться і дам ще.