Розділ 6.6

- Вона просто перехвилювалась! - поруч з'явився Конрад, який прийняв до себе доньку і схилився над її вушком: - Ти же розумієш, що не можеш сказати, ні? Це питання лише формальність. Ми з батьком Герона вже все вирішили, тож не вередуй, Ільдаро. Будь який вибрик з твого боку і твоє життя пройде у тій самій темниці, звідки я тебе забрав.
Підштовхнувши стару до молодика, чоловік відійшов у бік. Тим часом публіка розчулилася любов'ю батька і його бажанням підтримати дочку у такому важливому в її житті кроці!
- Яка ж в них любов! Він погодився одружитися з нею незважаючи на хворобу! - чулись голоса з натовпу.
- Так мило! Так неймовірно!
- Це справжня любов!
Доки глядачі "шоу" насолоджувались виставою Ільдара все ще вагалась. Голова була зайнята думками.
Чи дійсно це любов? Чи буде нею? Гадання у храмі ніколи не помилялись, тож скоріш за все це і є її друга половинка, яку вона так довго шукала.
Можливо наразі їх відчуття ще не проявились, все ж таки перша зустріч, але згодом вони зможуть зрозуміти один одного, полюбити і жити... Щасливо?
Чи будуть вони жити щасливо, враховуючи її поважний вік? Чи будуть вони взагалі жити разом? Її стан кожний днем стаж все гіршим. Вона навіть і не сподівається на покращення, тож чи буде її спасіння? Може справжня любов, що була передбачена всесвітом вилікує її і чари спадуть?
Ільдара з сумнівом подивилась в зелені очі. Юнак у відповідь посміхнувся. Він давно знав, що одруження відбудеться і не був проти. Лише чекав, коли це все станеться, щоб повернутись до своїх справ. В нього навіть і думки не було, що це весілля може бути чимось більшим за договірний шлюб.
- Ільдаро? - ще раз гукнув її святий. - Ми чекаємо на відповідь.
- Краще просто зачекайте, шановні, - по білій доріжці неспішно крокував чорний маг. Ніхто не бачив як він на неї ступив, ніби просто матеріалізувався з повітря, але його поява і сама по собі була чимось неймовірним. - В мене також є питання до цієї дівчини, - тон його голосу був дещо погрозливий, що змусило стару захвилюватись.
Що його привело? Невже прийшов на її "свято"?
- Хочу зробити деяку пропозицію, Вам, люба моя, - старий навіть зняв капюшон із маскою, демонструючи своє зморщене обличчя. - Чи погодитесь Ви піти зі мною?
- Піти? - перепитала Ільдара, оглядаючись на нареченого. Все ж таки він був її надією на краще. Сила справжньою любові вміє знімати прокляття і часом виліковувати смертельні хвороби. Єдине, що вона не може вилікувати так це прищі.
- Так, піти, - маг повільно наближався до наречених.
Люди і інші істоти, що завітали на свято стояли не взмозі поворушитись. Старий пустун не полюбляв, коли йому заважали, тож скористався магією.
- Я, звичайно, не зможу багато запропонувати. Все ж таки з роками не молодшою. Але можу пообіцяти свою вірність вам, кицю, і свої невеличкі володіння, де ви зможете вигулювати диких тварюк. Я, навіть, спіймаю вам того "зайчика", якого ми бачили ще тоді, при першій зустрічі. Крім того, обіцяю що буду вашою опорою, якщо спина вас підведе, буду вашим зором, якщо ви, люба, осліпнете, буду вашими ногами, якщо ви не зможете ходити. Звичайно о пристраті не може бути і речі, але спокій і затишок серед моєї колекції трофейних голов я вам забезпечу!
Ґундар простяг долонь Ільдарі.
- Ти погодиться на мою пропозицію?
- Так, - стара ухопилась за чоловічу руку, навіть, як слід не подумавши, але за це корити себе вона буде пізніше. Тільки не зараз, коли весь світ перестав існувати, поглинений чорною безоднею магії.