Розділ 6.5

- Не треба нервувати, доню, - присівши на стул і закинувши одну ногу на іншу попросив Конрад. - Ніякого сексу між вами не буде. Просто з батьком твого нареченого ми заключили контракт, який має бути виконаним. Це відкриє нам обом багато нових можливостей. Ти маєш розуміти наскільки важлива моя робота. Більше нікому слідкувати за порядком у Міді і за його межами.

Ільдара скептично підняла ліву бров. Араман Проміжний звичайно не так багато влади має і працює повністю секретно, підпорядковуючись тільки королю, але і він багато вкладає в спокій міста. Якщо Конрад взяв на себе усунення злочинів, що відбуваються, то демон запобігає тим, що тільки плануються.

- І що буде після? - запитала стара, поглядаючи на свої зморшкуваті руки.

- Після чого? - не зрозумів чоловік.

- Після весілля, звичайно!

- Ти переїдеш до Герона і будеш з ним жити. От і все. А далі як ви домовитесь. Єдине, що ти маєш розуміти, це те що в нього будуть жінки на стороні. Все ж таки ти трохи старша за його вподабання. Але сама винна. Якщо б не збігала, то і не перетворилась би на чудовисько.

- Дякую, тато, - буркнула Ільдара. - Я завжди знала, що можу на тебе покластися і розраховувати на підтримку з твого боку.

- Не починай, Ільдаро, - пригрозив пальцем Конрад. - Я все зробив для твого світлого майбутнього. Ти досить освічена і розумна. Якщо б відразу погодилась одружитись з Героном, то твоє життя було б досконалим. Знаєш як багато дівчат про таке мріють? 

- Ми вже багато разів це обговорювали, батьку! - обурилася Ільдара. - Тож я більше не буду сперечатися з цього приводу. Все одно з тобою говорити неначибто із стовбуром!

- Ільдаро! - підвищил голос Конрад. - Завжди казав, що твій язик тебе не доведе до добра. Тепер в цьому впевнився. Гадаю і до старіння саме він тебе довів.

Стара промовчала. Казати щось дурню марна робота. Він залишиться при своїх думках всеодно.

- Готуйся до весілля. Твою кімнату я зачарував, тож піти звідси ти не зможешь. Будь слухняною і не вередуй. Це я тобі на майбутнє кажу, щоб слухалася чоловіка.

Сказавши все що хотів, Конрад пішов, а його донька залишилась одна у порожній кімнаті. Окрім служниці ніхто до неї так за весь вечір і не прийшов. Ні брати, на навіть мати. Одразу видно, як її любили і як сумували за нею. Мабуть нікому крім батька вона і не потрібна була.

*** 

Все було за кращими традиціями Міда. Галявина із гостями, біла доріжка від карети до храму і майбутні чоловік та дружина у чорних весільних костюмах.

Ільдара не хвилювалась. Зовсім. Разом із старінням до неї завітали провали в пам’яті і радикуліт. Вона починає забувати чим снідала, тож чого перейматись? Можливо вона скоро і ім’я своє забуде, і чоловіка. Буде кликати його синком і годувати пряниками. А замість пристрастних ночей в них будуть бессонні. Вона буде блукати його домівкою і кликати неіснуючого кота, у той час як сам Герон буде бігати в її пошуках. Все що треба буде, так це купити собі халат для маскування, або нічну сорочку з таким цікавим ефектом. Тоді гра буде довга і цікава.

Роздивившись гостей, більшість з яких були нареченій незнайомі, вона повернулась поглядом до нареченого. Темне волосся, білозуба посмішка, красивий ніс з маленькою горбинкою і зелені очі. Стара довго намагалась пригадати, де вже бачила це обличчя, але доки їй це не вдавалось.

- Герон і Ільдара, чи погодитесь Ви стати чоловіком і дружиною? - запитав святий.

І тут стару ніби током шибануло. Це ж він! Той самий хлопець, якого вона нагадала у храмі! Невже вона дійсно зустріла його? Свою любов! Свою надію!

- Так, - посміхнувся Герон. - Згоден.

- Ільдаро? - звернувся святий.

Стара забарилася. Вона була так здивована відкриттям, що не могла і рота роззявити.